Хто і чому не хоче в Україні боротися з російською колонізацією

Не називають же поляки росіян братським народом, а путіністи не стверджують, що поляків не існує.

Бо говорять там усі польською, не вважають Міцкевича гіршим за Шевченка, Сінкевича за Толстого, не називають іменем Достоєвського університети через те, що у того було польське коріння.

Я тут досі під враженням вистави у Львові про “Ябцьо-джаз” Леоніда Яблонського, який був значно цікавішим за іншого відомого Леоніда - Утьосова, але був забороненим, бо співав українською.

Це і є колонізація, за збереження якої воює Путін.

Як і пам‘ятник Катерині Другій в Одесі, чи велична споруда у Полтаві на місці, де колись навіщось присів посеред дороги Петро Перший.

Щоб оздоровити наш культурний і ментальний простір ми і зареєстрували Проект Закону про деколонізацію гуманітарної сфери України № 7721 від 01.09.2022.

Я пропонував депутатам від більшості у нашому комітеті теж підписати закон, готовий був, щоб їхні прізвища стояли першими. До останнього вони казали “так-так”, але не підписалися.

Натомість після реєстрації нашого закону відразу зареєстрували альтернативний, який розробив Мінкульт. Звідти викинули заборону і визначення “руського міра” чомусь.

Я не знаю, захищають вони руський мір чи дріб’язково не хочуть, щоб приймалися закони, ініційовані опозицією.

От мені байдуже, хто ініціює закон - головне його суть. Особливо під час війни.

Тут ще експерти набігли: “а то проти російської колонізації? А чому не проти польської?”.

Друзі, польську “деколонізацію” давно комуністи провели і не поляки зараз дронами киян вбивають!!!

Ось така безвідповідальність і марнославство і приводять до того, що наша неминуча перемога коштує нам стільки людських жертв і часу.

Сьогодні наш закон буде розглядати освітній комітет. Більшість знову хоче все затягнути і рекомендувати відправити “на доопрацювання”…