Режисер "20 днів у Маріуполі" розповів, що для нього було найстрашнішим

Воєнний кореспондент, режисер фільму "20 днів в Маріуполі" Мстислав Чернов поділився, що створювати стрічку було боляче протягом всього шляху

Про це він сказав в інтервʼю DW. 

Автор документального фільму "20 днів у Маріуполі" Мстислав Чернов, який отримав перший "Оскар" для України, розповів, що його переповнювали емоції від початку і до кінця створення стрічки.

"Коли я знімав, я плакав. Коли я монтував, я плакав. Коли я дивився цей фільм в кінотеатрі, я плакав. Тобто емоції завжди залишаються. І це боляче. Це завжди боляче. Але це те, що робить нас людьми", - зазначив Чернов.

Він зауважив, що у їхньому болісному фільмі показаний дуже малий відсоток страждань, які насправді відбувалися у Маріуполі. Це команда документалки зробила навмисно, щоб не відвернути глядача.

"Насправді те, що ми змогли показати у фільмі, це може, тільки один відсоток від того, що відбувалося. Було знято набагато більше, а відбувалося ще більше. І, на жаль, ми ніколи не зможемо до кінця зрозуміти масштабів цих руйнувань. Тому що Маріуполь повністю зруйнований, від нього нічого не залишилось. І для нас було дуже важливо не відштовхнути глядача, бо якщо показати все, що ми бачили, була небезпека, що люди відвернуться від екрана і не будуть дивитись. Нам потрібно було знайти баланс між тим, щоб показати правду, показати всі страждання, і не відштовхнути глядача. Мені здається, що нам це вдалося. Доказ тому - приз глядацьких симпатій (на кінофестивалі "Санденс", - ред.). Але мені б хотілося показати більше", - поділився режисер.

Читайте також: "Я б дуже хотіла, щоб цього фільму ніколи не було", – продюсерка "20 днів у Маріуполі" Василиса Степаненко

Чернов зізнався, що для нього було найстрашнішим за ці 20 днів у Маріуполі. 

"Смерті дітей. Це найстрашніше. В цей час я думав про своїх доньок. І ще одне, мабуть, найстрашніше - це відчуття, що ми не можемо нічого змінити. Скільки б ми не знімали, скільки б ми не показували це світу, все одно це продовжувалось. Це було страшне відчуття, що ми нічого не можемо зробити. І я думаю, що у багатьох, кого ми бачимо в фільмі, теж є таке відчуття: в лікарів, які не змогли врятувати дітей, у військових, які не змогли втримати цю навалу", - додав режисер.