Гілку лондонського метро "Елізабет" визнали найкращою новою архітектурною спорудою Великої Британії

Про це пише The Guardian.

Лінія лондонського метро Elizabeth ("Елізабет"), що є найдовшою гілкою столичної підземки довжиною 117 кілометрів, отримала престижну архітектурну премію RIBA Stirling, ставши найкращою новобудовою Великої Британії. Вона обійшлася бюджету в $24,7 млн.

Журі оцінило її футуристичний дизайн і просторі тунелі, назвавши інноваційним взірцем у транспортній інфраструктурі.

"Елізабет" має найдовші платформи, найбільші тунелі та найшвидші поїзди в усій лондонській підземці. Ця лінія метро перевозить найбільше пасажирів щодня порівняно з іншими залізничними лініями в країні. Тепер вона визнана переможцем премії RIBA Stirling 2024 року за найкращу архітектуру.

Як відзначає видання, "спустившися по ескалаторах і увійшовши в її обтічні білі тунелі, відчуваєш себе так, ніби тебе перенесли в паралельний всесвіт, далекий від решти застарілої, закопченої мережі метро". Кожна деталь "Елізабет" була ретельно продумана, щоб зробити досвід пасажира максимально простим і безстресовим.

"Лінія "Елізабет" є тріумфом співпраці, очолюваної архітекторами, пропонуючи бездоганне, ефективне та чудово скоординоване рішення для міського транспорту. Вона переписує правила доступного громадського транспорту і встановлює сміливий новий стандарт для цивільної інфраструктури, відкриваючи мережу, а отже і Лондон, для всіх", - сказав президент RIBA і  голова журі Муйва Окі.

Дизайн підземних станцій лінії метро розробили архітектори Grimshaw. Журі відзначило гармонійність і упорядкованість простору станцій. У той час як інші станції метро захаращені вивісками та світильниками, доданими хаотично протягом багатьох років, лінія "Елізабет" впорядкувала все у єдину систему. Станції стали надзвичайно просторими та світлими. На станціях розмістили спеціальні мати за бетонними панелями, що поглинають шум.

Плавна геометрія допомагає мінімізувати "сліпі" зони та покращити пересування людей, а також відображає спосіб створення тунелів. Замість використання залізних або бетонних кріпильних кілець, які утворюють прямі кути, як на інших станціях метро, бетон наносився безпосередньо на оголену землю після розкопок, створюючи м’якші перетини тунелів.