Сторічні видання під загрозою: як Книжкова палата України рятує від знищення мільйони примірників

Після важкої зими та ракетних ударів сховище друкованої спадщини опинилося на межі виживання: затоплення та руйнування будівлі поставили під загрозу безцінні фонди, що зберігають історію країни вже понад сто років. Як працівники установи рятують архів та чи вдасться зупинити подальше руйнування – далі у тексті.

На лівому березі Києва простягається велика будівля з дев’ятиповерховим сховищем.  Це – ДНУ "Книжкова палата України імені Івана Федорова" – найбільше в державі сховище українських друкованих видань. На кожному поверсі зберігаються мільйони цінних друків із сторічною історією. 

Російські обстріли під час зимових морозів завдали значної шкоди Книжковій палаті. Перші удари по будівлі припали на кінець грудня 2025 року, наступні – на початок січня 2026-го. Вибухова хвиля пошкодила вікна, покрівлю та несучі конструкції. Згодом це приміщення залишилося без електроенергії та опалення. Система не витримала: труби замерзли і почали розриватися.

Найвищий рівень постраждав найбільше. Ще декілька місяців тому сховище зсередини було вкрите льодяним шаром. А коли потеплішало – його почало затоплювати. Вода проникала навіть через технічні комунікації – зокрема по трубах, де проходить електромережа. Працівники вручну виносили воду відрами, розчищали лід і фактично цілодобово чергували, аби врятувати фонди.

"Почалося танення цих нашарувань льоду, і потекло все по шахтах – у сховища і в адміністративний корпус. Ми почали це все рятувати: ховали стелажі під плівку, прибирали кригу, бо тут можна було на ковзанах кататися. Ми рятували сховище за допомогою ганчірки і власного гарячого подиху", – розповідає перший заступник директора "Книжкова палата України" Анатолій Мураховський.

Окрім загрози обстрілів, великий ризик для видань несе грибок. У приміщеннях, де температура повинна бути стабільною, склалися критичні умови: 

"Література зберігається найкраще, коли температура 17–18° і вологість 50–55%. А в нас було 100% вологості і мінусова температура", – пояснює директорка установи Ольга Васьківська.

Такі перепади є руйнівними для паперу, особливо старого. Найбільше страждають газетні фонди початку ХХ століття – через низьку якість паперу вони буквально розсипаються.У деяких випадках текст уже зникає:

"Читати вже важко – шрифт зникає, сторінки жовтіють і кришаться", – показують працівники архіву.

Щоб прибрати зайву вологу, у сховищі встановили промисловий осушувач повітря. Через обмежене фінансування він поки що лише один — тому його змушені постійно переносити між поверхами.

Щоб зменшити вологість, у будівлі використовують промислові осушувачі повітря. Але наразі такий пристрій лише один – його доводиться постійно переносити між поверхами.

"Відчиняємо вікна, коли є сонце, щоб провітрювати. Нам потрібно в першу чергу просушити, щоб не завелася цвіль. Загроза зберігається, але ми її подолаємо. Ми всі зорієнтовані на те, щоб врятувати. Більше нема кому", – каже Мураховський.

Книжкова палата України – це єдине повне зібрання друкованих видань, що виходили на території України з 1917 року. Тут зберігається понад 15 млн одиниць: книги, газети, журнали, карти, плакати, ноти та мистецькі альбоми. У фондах – унікальні матеріали, які в радянські часи вилучали та знищували.

Частина друкованого фонду – єдині збережені примірники в Україні. Зокрема, видання репресованих авторів, які були знищені в інших бібліотеках.

"Наприклад, прижиттєве видання Михайла Грушевського "Історія України". За цю книгу могли заарештувати. Ось Зеров, Підмогильний, Плужник – це все рідкісні видання, розумієте? Ці видання були вилучені з бібліотек і знищені", – розповідає Ольга Васьківська.

На капітальний ремонт будівлі потрібно близько 15 мільйонів гривень. Передусім – на повну заміну систем водопостачання та каналізації, ремонт даху, а також технічне обстеження будівлі. За дорученням прем’єр-міністра уряд має обдумати варіанти виділення коштів.

Показово, що навіть під час Другої світової війни архів вдалося зберегти – попри окупацію та бойові дії. Але нині його знову доводиться рятувати, щоб зберегти пам’ять країни для майбутніх поколінь.