"Це – свідчення війни": як художники з Києва пишуть ікони на ящиках з-під набоїв

Ікону створила родина київських художників – Олександр Клименко, Соня Атлантова та їхній син Герман. Уже майже 11 років вони пишуть образи на дошках, що приїхали з фронту.

Святе на воєнних артефактах

Ідея виникла ще у 2014 році. Тоді Олександр побував на базі одного з добровольчих батальйонів і побачив гору дерев’яних ящиків з-під набоїв. Він відзначив, наскільки вони схожі на дошки для традиційного іконопису. Так з’явилася перша ікона – образ Богородиці.

"Головна ідея цього проєкту – розповісти про війну мовою традиційного українського мистецтва, – каже Олександр Клименко. – Богородична ікона — це архетип материнства. Це загальнолюдська історія – про матір і дитину, яку в неї забрали".

Кожна ікона має свою трепетну історію. Дошки – з Ізюма, Бахмута, Херсона, Маріуполя. Іноді – навіть з будівель, зруйнованих під час обстрілів. Пишуть класично: темперою, іноді олією. Але на фронті матеріали обмежені, тож там художники використовують вугілля, сажу, глину, крейду.

Ікони як голос викрадених дітей

Центральне місце у творчості родини посідає образ Богородиці з немовлям Ісусом. Через нього вони говорять про українських дітей, життя яких перекреслила війна.

"Це спроба осмислити тему дітей, розказати про тих, кого росіяни вивезли, викрали й не хочуть повертати", – пояснює Герман Клименко.

Саме таку ікону – написану на дошці з Ізюма — президент Володимир Зеленський передав Папі Леву XIV. Її створили в західноєвропейському стилі, щоб підкреслити європейську ідентичність України. Та ця ікона – не просто жест. Вона – символ українського болю.

"Якби я народився десь у місті, яке зараз окуповане, то з великою часткою ймовірності я б уже воював проти України. І я розумію, що ті діти, яких  вивезли росіяни, вони, ймовірно, колись прийдуть убивати нас, моїх майбутніх дітей, – зізнається Герман. – Ікона – це ще й про особисту трагедію, про розірвані родини, про загрозу майбутньому".

Колекції світових лідерів

Сакральні твори Клименків нині мають багато світових лідерів: король Великої Британії Чарльз III, президенти десятків країн світу, ціла колекція таких ікон була в Папи Франциска. Ікони побували вже у 22 країнах.

Кожна з них – не лише образ, а й історія. Наприклад, цвяхи, якими прикріплені ікони, викувані з уламків снаряда, що зруйнував кузню на Чернігівщині. Він став частиною ікони, що символічно "розпинає" Христа.

Ікона як перемога добра

"Для нас ця війна – не лише перемога над ворогом зовнішнім. Це ще й перемога над злом у собі, – каже Олександр. – Ікона – це символічний процес очищення, світла, яке ми несемо навіть у темряві".

Проєкт родини Клименків – це не просто мистецтво. Це – хроніка війни, розказана мовою української ікони. Це – голос зруйнованих доль і надія, що саме через них світ почує Україну…