У Києві відкрилася виставка "Ниточка: Трансформація замість зламаності" про досвід дітей, які пережили війну

Про це повідомляє кореспондентка Еспресо Наталя Стареправо.

Автори проєкту зазначають, що виставка питання, як війна змінює дитину, як формується нова ідентичність і що означає зцілення у реальності, де небезпека триває.

За словами керівника фандрайзингового напряму благодійного фонду "Голоси дітей" Олексія Зеленка, напередодні четвертої річниці повномасштабної війни команда фонду вважає принципово важливим говорити саме про ментальне здоров’я дітей, адже навіть дорослим часто складно впоратися з психологічним навантаженням, а для дітей ці виклики є ще важчими.

"Проблема психологічної підтримки сьогодні стоїть в Україні надзвичайно гостро. Нам важливо пам’ятати, що українські діти — це наше майбутнє. І залишити їх без підтримки означає поставити під сумнів це майбутнє", — зазначив Зеленко.

Він пояснив, що ідея портретної виставки полягає у передачі емоційного стану дітей через погляд. Саме очі, за його словами, найточніше відображають внутрішні переживання, силу та стійкість, які вже мають українські діти.

"Біля кожного портрета можна прочитати історію дитини. Але саме погляд передає те, що часто неможливо висловити словами — внутрішню силу, біль і водночас стійкість", — додав представник фонду.

фото: Наталія Стареправо/Еспресо

Серед героїв виставки — 18-річна Ліза з Олешок, яка пережила російську окупацію у 14 років.

Олешки вона пам’ятає яскравим, теплим і по-дитячому безпечним містом, де кожна вулиця асоціювалася з іграми та друзями. За її словами, лише з часом прийшло усвідомлення справжньої цінності рідного дому.

Під час окупації родина Лізи залишалася в місті та допомагала тваринам, які опинилися без догляду. Дівчина каже, що люди могли впоратися самі, натомість тварини потребували постійної підтримки. Саме тому сім’я взяла на себе відповідальність за їхній догляд.

Рішення про евакуацію родина ухвалювала довго. Попри небезпеку, вони залишалися в Олешках із переконанням, що війна скоро завершиться. Ситуація кардинально змінилася наприкінці січня 2024 року після чергового ранкового обстрілу, під час якого загинули їхні сусіди.

Після цього родина виїхала до Києва. Нині дівчина навчається на другому курсі Національної академії внутрішніх справ за спеціальністю психологія. Свій вибір вона пояснює бажанням долучитися до психологічної відбудови країни після війни.

"Після війни доведеться відновлювати не лише міста фізично, а й людей — психологічно. Для мене це не просто диплом, а можливість зробити свій внесок у майбутню відбудову", — каже вона.

фото: Наталія Стареправо/Еспресо

Юристка і правозахисниця Катерина Рашевська заявила, що атаки Росії на українських дітей та об’єкти критичної інфраструктури значно посилилися у 2025 році, що негативно впливає на їхнє фізичне та психологічне здоров’я, а також на доступ до освіти.

За її словами, частина дітей перебуває в окупації, близько 20 тисяч були викрадені, а РФ продовжує депортувати та примусово переміщувати українських дітей, зокрема сиріт, для насильницького включення до російських родин і програм мілітаризації.

Катерина Рашевська, фото: Наталія Стареправо/Еспресо

Рашевська зазначила, що такі дії РФ мають геноцидальний характер, оскільки спрямовані на знищення українського майбутнього. Водночас, міжнародна спільнота вже зробила низку кроків — резолюцію Генасамблеї ООН про повернення дітей, ордери на арешт керівників РФ та справи в ЄСПЛ — проте цього поки недостатньо для ефективного захисту українських дітей.