Любов Медведєва: шлях від виховательки дітей до захисниці неба

Історія військової у матеріалі журналістки Еспресо.

Любов Медведєва опанувати військовий шлях хотіла ще з юних років. Батько-десантник навчив доньку любити військову справу. Вже в одинадцятому класі вона знала, що хоче стати військовою. Але на шляху її спіткала невдача.

"В армію жінок не брали, — розповідає Любов Медведєва. - А для мене це було так престижно - жінка-воїн. Втім тоді це було не можливо, а фах потрібно було здобувати. Тому я вирішила бути вихователькою дітей. Трохи часу працювала з дітьми, доки не познайомилася зі своїм чоловіком. Він на той час служив у восьмому полку ССО. Кумедна була історія. Ми зустрілися на День Валентина. Він випадково на вулиці впав і я підійшла до нього спитати чи все гаразд. Вже пізніше він мені зізнався, думав, якщо підійде — будемо разом. Ось так вже 15 років".

Після зустрічі з чоловіком жінка таки вирішила здійснити власну мрію і піти у військо. Чекала, поки син піде у дитячий садочок. Потрапити на службу в ССО було не так легко. Фізична підготовка повинна була бути на високому рівні.

"Чоловік казав: хочеш — йди, але вчися сама, я ганьбитися не буду, — сміється. - Я все виконувала, навіть азбуку Морзе вивчила до армії. Треба віддати належне чоловіку, бо він три місяці був сам із сином, якому було тоді три роки. А я у Кропивницькому стріляла та стрибала. Чесно, мені було настільки складно, що часом плакати хотілося, але я витримала. І невдовзі я стала радіотелеграфістом в одному із полків спецпризначення".

На цьому Любов Медведєва не зупинилася, прагнула до офіцерського звання. Втім, аби досягати більшого довелося ще йти вчитися та здобувати вищу освіту. Тож отримала фах психолога. Згодом перейшла у Повітряні сили ЗСУ і нині захищає українське небо.

"Як тільки потрапила у Повітряні сили, для мене все було нове. Тут літаки, ракети, я ніколи з цим справи не мала, — зізнається військова. - Але нині я дуже пишаюся, що можу берегти життя українців. Під час цієї війни ми постійно в строю і повинні пильнувати наше небо".

За словами військової, у Повітряних сил зараз роботи дуже багато. Хлопці працюють потужно та дуже професійно.

"Ви ж самі бачите скільки повітряних цілей ми знищуємо. Це все наша заслуга, — гордиться Любов Медведєва. - Цілодобово наші зенітники знаходяться на позиціях, контролюють повітря. Над знищенням ворога працюють усі підрозділи в чіткій координації", - розповідає військова.

Любов Медведєва постійно на службі. Чоловіка військового теж призвали, він працює інструктором для наших військовослужбовців. Вдома на батьків чекають діти — чотирнадцятирічний син та восьмирічна донечка.

"Діти горді за нас, бо ми захищаємо Україну, — каже Любов. - А також і безмежно сумують, бо ми не можемо часто приїжджати. Але слухняні. Як тільки тривога — біжать в укриття".

Тож нині чоловік на службі в Сухопутних військах, а жінка — у Повітряних силах. Постійно переписуються в телефоні, питають, чи все добре, – і на службу знову. У свої сорок жінка ще може похвалитися хорошою фізичною підготовкою. З легкістю пробігає понад двадцять кілометрів. І досі з чоловіком не залишають цієї справи. За мету мають підкорити благодійний марафон ЗРВ ЗСУ Run. І додати ще медалей до сімейної колекції. Та перш за все своїм обов'язком вважають захищати Україну від росіян.