Шлях відновлення після втрати зору: як завдяки програмі “МХП Поруч” ветерани знаходять нові точки опори

 Після тривалого лікування Олександр повернувся до активного життя, і почав шукати в ньому нові сенси. 

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”: “Хочеться бути корисним в суспільстві. А не просто існувати після поранення. Сісти вдома на пенсію і на тому все? Хочеться приносити якусь користь”.

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”: “Коли людина сидить на одному місці, вона як квітка. Якщо її поливати - буде цвісти, буде красива. А якщо про неї забути, то що з нею трапиться? Вона зів'яне і на тому все. Так само людина, якщо сидітиме вдома. Ти пропадеш просто”.

Олександр активно займається спортом, бере участь у ветеранських змаганнях, проведених в межах програми “МХП Поруч”, і вже має перші призові місця. Серед них — і участь у благодійному забігу MHP Run4Victory у Вінниці, де він на власному прикладі довів, що рух — це спосіб не зупинятися.

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”:

“Взагалі, це заслуга мого координатора Михайла Васильовича Бондаренка. Це прекрасна людина, яка мене затягнула в спорт. Він мене ж повів перший раз в спортзал. Ми потренувалися. Потім другий, потім третій. І потім були змагання “Звитяга Нескорених”, де я зайняв призове місце. І цим дуже пишаюся і сподіваюся продовжувати”.

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, фото: ілюстративне

Після лікування та реабілітації Олександр повернувся до роботи в МХП. Для нього облаштували спеціально адаптоване робоче місце у відділі супроводу Переробного комплексу Вінницької птахофабрики та навчили користуватися технікою для незрячих. Сьогодні він працює фахівцем з обробки інформації, а паралельно опановує нову професію — навчається на масажиста у Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Усе це — в межах програми підтримки військових, ветеранів та їхніх родин «МХП Поруч».

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”:

“Масаж – це взагалі така цікава штука. По-перше, в тебе є спілкування з людиною. Для незрячого це дуже важливо. Так як ми не бачимо очима, ми бачимо руками. І коли ти робиш масаж, ти говориш з людиною, ти переживаєш його життя. Ти його набагато краще розумієш і тобі морально легше стає. Ти можеш людині допомогти, що фізично, що морально”.

Навчання триває впродовж трьох місяців. За цей час Олександр опанує різні техніки масажу та навчиться працювати із запитами людей різного віку й потреб.

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”:

“Тут вивчаємо класичний масаж. Спортивний масаж. Дитячий. Лицьовий. Багато видів. На всіх частинах тіла майже”.

Для ветерана важливо відчувати внутрішню опору. Тому Олександр не зосереджується на труднощах, а дивиться вперед і планує майбутнє.

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, фото: ілюстративне

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”:

“Потрібно не боятися. Ти отримав поранення, яке воно б не було важке. Потрібно йти вперед, долати шляхи. Ти пройшов війну і зараз чогось боїшся? Та не треба, треба просто зціпити зуби і рвати вздовж і поперек. Довести самому собі, що ти можеш це зробити”.

Історія Олександра  — про те, як важливо створювати умови, у яких ветерани можуть відновлюватися, працювати й будувати цивільне життя. І про те, що зупинятися вони точно не збираються.

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, співробітник МХП, учасник програми “МХП Поруч”:

“Мені багато хто говорить, що Саня, ти молодець. А що робити? Сісти, скласти руки і плакати? Для чого було виживати? Для чого мене хлопці виносили з передової? То для чого це було все? Щоб на цьому все закінчити? Ні, так не буде ніколи. Ми так просто не здамось”.

 

Олександр Шумлянський, ветеран ЗСУ, фото: ілюстратичне

Для ветеранів важливо не лише професійне навчання, а й спільнота – кажуть викладачі.

Наталія Шестопал, доцент кафедри терапії та реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту України:

“Вони тут спілкуються один з одним, вони обмінюються досвідом, який в них є, вони допомагають не тільки в спілкуванні, а й один одному в комунікаціях, в побуті, навіть про те, як елементарно пройти по вулиці чи зайти в метро”.

Після завершення курсу учасники отримають сертифікат державного зразка, з яким зможуть працювати в спортивних закладах.

Наталія Шестопал, доцент кафедри терапії та реабілітації Національного університету фізичного виховання і спорту України: “З досвіду 95% наших випускників, вони всі працевлаштовані. Відкриваючи якісь приватні підприємства, приватні кабінети, вони можуть повністю працювати і отримувати з цього не тільки сенс, а й дохід”.

 

Для підтримки військових, ветеранів та їхніх родин компанія МХП реалізує програму “МХП Поруч”. Завдяки їй понад 2900 мобілізованих працівників та понад 900 ветеранів отримують комплексну підтримку. У її межах створений Центр із взаємодії з військовими та ветеранами, який за два роки опрацював понад п’ять тисяч звернень.

Марія Мевша, керівниця Центру із взаємодії з військовими та ветеранами МХП:

“Ця підтримка включає психологічні та юридичні консультації, як мобілізованого працівника, так і його родичів. А також ветеранів, які повертаються після служби. Також ми здійснюємо дуже масштабну комплексну медичну допомогу. Якщо це стосується мобілізованих працівників, ми завжди допомагаємо в будь-якому випадку. Чи це поранення, чи це захворювання. І не маємо жодних лімітів саме для допомоги мобілізованим працівникам”.

У компанії МХП кажуть — підтримка військових і ветеранів є одним із пріоритетних напрямів. МХП послідовно розвиває ветеранські ініціативи, реабілітаційні, освітні та грантові програми. Історія Олександра Шумлянського доводить — індивідуальний супровід і послідовна підтримка допомагають ветеранам рухатися вперед та повертатися до активного життя.