"Я не герой": історія Яніса Терещенка, українського військового, який врятував людину у Венеції

"Я просто йшов по вулиці й побачив стікаючу кров’ю людину. Я наклав йому турнікет і тримав його, бо він у якийсь момент втрачав зв’язок зі світом. Це історія, яка тривала 15 хвилин. У ній немає нічого складного, немає нічого героїчного", - каже Терещенко.

врятований італієць, фото: corrieredelveneto.it

Спершу він хотів залишитися анонімним рятівником, але вже за кілька годин італійська преса назвала його "російським туристом". Щоб зруйнувати хибний наратив, військовий вийшов з тіні та використав ситуацію, аби нагадати світові про війну в Україні.

"Я українець, я український військовий, я у відпустці, з якої повертаюся назад в Україну. Якщо ви мене зачепили, я буду про це говорити. Для чого? Щоб боротися з російською пропагандою навіть в інфопросторі", - пояснює він.

Світлина з особистого архіву Яніса Терещенка

Терещенко служить у складі Третього армійського корпусу вже понад три роки. До війни він працював учителем і тьютором, однак з початком повномасштабного вторгнення свідомо обрав військову службу.

"Я обирав саме цей підрозділ, бо вірив у його командування й знав, що ніколи не буду покинутий напризволяще", - каже розвідник.

Світлина з особистого архіву Яніса Терещенка

Хоча спершу планував працювати з безпілотниками, йому запропонували піти в розвідку. Там він швидко зрозумів масштаб і складність завдань: робота з даними, виявлення сил противника, постійне вдосконалення технічних навичок. За цей час він пройшов гарячі напрямки: від Слобожанщини до Бахмута й Авдіївки.

Незважаючи на втому й небезпеку, мотивація Яніса Терещенка незмінна.

"Я чоловік, я батько, я громадянин. Не можна прийти до мене додому й сказати, що це комусь належить, окрім мене. Бо я за це вб’ю", - наголошує він.

Військовий переконаний: кожен український чоловік має зробити свій внесок у захист країни.

"Люди втрачають дітей, домівки, міста стираються в пил. Яка ще має бути мотивація?" - каже він.

Світлина з особистого архіву Яніса Терещенка

На запитання про майбутнє після перемоги Яніс відповідає просто: "Я не знаю, але мушу". Він мріє бачити друзів живими й здоровими, знову проводити більше часу зі своїм сином.

"Сильна українська армія - це запорука нашої безпеки", - підсумовує розвідник. Саме завдяки таким воїнам, як Яніс Терещенко, українське військо нині переживає свої найкращі часи.