80 років тому радянські окупанти стратили родичів Андрея Шептицького

Про це розповідає Еспресо.TV з посиланням на Релігійно-інформаційну службу.

Нижче подано перебіг подій у Прилбичах 27 вересня 1939 року.

У Прилбичі Червона армія увійшла 26-го вересня 1939 року. Цього ж дня маєток Леона Шептицького було оточено, а всіх його мешканців зачинено в різних кімнатах. Окрім господарів, у будинку перебували Ольга Фридрихова (1873–1952) та римо-католицький священик Маріуш Скібневський (1881–1939), професор Папського східного інституту в Римі.

Наступного дня, 27-го вересня, зранку відбувся допит Леона та Ядвіги. Після цього їх вивели в кінець городу і вже біля викопаної могили вбили пострілами в голову. Так само було вбито о. Скібневського. Як пишуть дочки, вбивці планували знищити Леона і священика, а жінок зоставити у спокої. Однак Ядвіга Шептицька відмовилася залишити чоловіка, заявивши, що "я йду туди, де й мій чоловік іде". Коли їх вивели з будинку, то Шептицька затрималася біля фігури Матері Божої, щоби перехреститись. За це отримала удар у плечі від солдата, який їх конвоював.

Стан будинку у Прилбичах у 1941 році. На той час, вбитими були господарі дому, а також їх син Андрій, застрілений у Катині. Інший син - Ян Сильвестр - у цей час був на каторзі біля Владивостоку. Дивом врятувалися доньки: Ганна і Єлизавета. Остання дожила до наших днів і померла у березні минулого року

Донині не відома причина такої розправи. Рідні припускали, що, можливо, о. Скібневського поплутали з о. Климентієм: обидва були худі й високі. На цей час о. Климентій уже був призначений екзархом Росії та Сибіру. І хоча все це діялося таємно, та пізніше виявилося, що в найближчому оточенні Шептицьких не бракувало російських шпигунів.

Коли брати Шептицькі дізналися про трагедію, о. Климентій із братами-студитами вибралися зі Львова кінним возом, щоби привезти труни й поховати мучеників за християнським обрядом. У Прилбичах більшовики загородили їм дорогу, повідомивши, що їх не пустять на територію маєтку Шептицьких. Закопавши порожні труни в саду місцевого священика, студити повернулися до Львова. Тіла лежали на землі понад тиждень, бо люди боялися їх хоронити. Згідно християнського обряду, вбиті у маєтку у Прилбичах були похоронені аж у липні 1941 року.