Криза Зеленського неминуча. Він - вирок самому собі, - Княжицький

І довго ми так раком стоятимемо?- запитувала Маврикієвна?", пише у Facebook народний депутат Микола Княжицький. 

"Одна українська нога спиралася Захід, а друга- на Росію. Раком стояла Україна від часів Кравчука і до Януковича. Ющенко намагався одну ногу підняти, але не дуже успішно. Настав час вибору. Янукович бачив його у продовженні колоніальної залежності, українці хотіли свободи у "європейській сім‘ї народів", а не у російській тюрмі народів. Дві ноги опинилися у Європі. Свобода - не бутерброд, а лише право вибору і відповідальності. П‘ять років після майдану тривало важке будівництво демократичної національної держави за європейським зразком в умовах війни. Очевидно , одні не хотіли допустити успіху українців, інші не готові були до труднощів. Заленський і є результатом зовнішнього впливу , зневіри і , як це не парадоксально інфантильних сподівань на прискорення такого будівництва. Він - не вирок Порошенку, як казав сам, а вирок собі. Неможливо поставити одну ногу в Росію, бо Росія хоче все тіло, не можливо рухатися на Захід, коли обіцяв помиритися з Росією, неможливо побороти корупцію, коли прийшов до влади завдяки підтримці олігархів- корупціонерів, неможливо об‘єднати електорат , дві частини якого ненавидять одна одну і об‘єднані лише бажаннями матеріального доброту, створеного чужими руками. Та й добробут не збудуєш у таких умовах. Варіантів два: ти або борешся з агресором і будуєш національну демократію, або здаєшся і залишаєшся гауляйтером Малоросії. Інші варіанти неможливі, бо нікому не потрібні!!! Зеленський розглядає владу, не як спосіб жертовного служіння народу , який прагне мати власну українську державу , а як спосіб керівництва людьми на певній території. Звідси і усі їхні хамські "вигнання бандитів", зневага і боязнь українізації. Одне бажання було у них, яке чітко назвав Андрій Богдан : "сконцентрувати демократичним шляхом абсолютну владу в країні". А навіщо? Щоб що? Ні у Зеленського, ні у Богдана відповіді немає. Тобто , мабуть щось вони собі фантазували про те, чого досягнуть. Але дуже далекі ці мрії від реальності. Ну, не лише вони. Більшість розгублених « нових облич» ( за виключенням тих, хто справді досяг успіхів у першу післямайданну п’ятирічку) і їхні обдурені у надіях виборці у такій же ситуації. Тому період, у якому живемо- лише тимчасовий і ситуативний хаос, породжений ворожим сприянням. За ним- знову відбудова національної демократичної держави і спокута помилок, що відкинули нас назад і загальмували розвиток", - написав він.