"Нужно просто перестать…"

Я взагалі обожнюю фахівців простих рішень з Трускавецької академії околовсяческих наук! Ви ж памʼятаєте, як спрацювало, ну просто геніальне рішення, "Нужно просто перестать стрелять"?! Потім ще, просто убрали контрснайперські групи й просто заборонили проводити аеророзвідку! Все дуже просто! Але наслідки простих рішень, потім вимагають надскладних процесів.

Так ось… спробуймо розібратись по пунктах.

Перше. Ви дійсно вважаєте, що посада військкома, то такий собі санаторій, де можуть спокійно відпочити бойові офіцери? Бо саме ними вирішили заміни плохих обласних військкомів. Я не знаю обласних. Але знаю одного міського, який з перших днів березня 2014 року жив у своєму кабінеті Мелітопольського військкомату. Кожного дня на голову сипались плани виконання мобілізаційних заходів. І спробуй тільки, наприклад, до визначеної дати не відправити на обласний збірний пункт сімдесят солдатів та сержантів, а також десять офіцерів. "Подполковник! Та кого об*т где ты их возмёшь? Хоть роди!".

І підполковник сидить в кабінеті відділу обліку офіцерів, дивиться на величезну гору білих тек і голосно лається. Чому так? Зараз поясню. Ті теки — то особисті справи гівнюків, які колись на військових кафедрах отримали первинне офіцерське звання (аби не йти на строкову), і одразу ж забили відомий орган на свої погони. "Повістка? Яка повістка? Та йдіть на х*р! Мій Сашенька сімдесят років назад полетів на Альдебаран!.. Ні! Він завтра не повернеться! І післязавтра теж". А молодший лейтенант Сашенька сидів в сусідньому генделі та їб*шив пиво! А що ви йому зробите?

Чому б таким хитрожопим не анулювати їх офіцерські звання разом із проходженням військової кафедри відповідно разом із дипломом). Чого очі такі квадратні? Я пожартував!

Безумовно, серед військкомів є свої степанови, але не треба усіх стригти під один гребінець! І повірте, посада обласного чи міського військкома, це зовсім ні те місце, де бойовий офіцер може перевести подих та гарно відпочити. Через місяць, він від всього цього паперового пізд*ця попроситься назад. У свою роту чи батальйон.

Читайте також: Єдине, що може утримати українців після війни в Україні – це свобода

Друге. Треба, в першу чергу, повністю міняти систему призову! І в наш складний час, кожен чоловік повинен розуміти просту істину — до військкомату все одно прийдеться прийти. В країні війна. Ні! Війна не тільки в Марʼїнці чи Авдіївці… Війна в Україні. Але… Це не повинно значити, що переступивши поріг військкомату, ти, чувак, у будь-якому випадку попав! "І по фіг на твої чотири грижі чи епілепсію. Там вилікують. У нас план. Так що вибач". Паралельно з цим, мусить бути адекватна бронь підприємства. Бо бізнес мусить працювати.

Щоби припинити корупцію, треба прибрати її складову. Це як купівля квитків на потяг. Тепер не треба мати знайому в касі, яка може порішати. Відкриваєш додаток, купуєш квиток. Все… Якщо у людини дійсно цілий букет хвороб, то він чітко мусить розуміти, що його придатність до служби, будуть ретельно перевіряти.

На кой ляд у війську той, хто через тиждень поїде на шпиталь. А потім знов і знов! Він може і людина гарна, точно гарна, але як бойова одиниця… ну ви зрозуміли. Хоча країна йому платить гроші. Значить хтось мусить за це відповісти. Хто це? Голова лікарської комісії при військкоматі. Одного разу, разом з військкомом заплатять кругленьку суму, іншого разу будуть думати головою, а не кишенею.

Читайте також: Ніхто нікому не заборонить виїзд за кордон після війни

Окрім цього, що забороняє військкоматам на своєму сайті писати перелік фахівців, які потрібні в морську піхоту, звичайну чи у ДШВ? Водночас завжди потрібні діловоди чи фінансисти. І специ в ай-ті галузі теж потрібні. Як і завжди, потрібні ті, хто мріє опанувати професію снайпера та полювати на орків. Так дайте йому цю можливість. Бо зараз дуже часто стикаєшся з історіями, що люди попадаючи у війська, гадки не мають, ким вони будуть. "Нам нічого не кажуть. Взагалі незрозуміло, ким я буду", каже чоловʼяга якому вже майже пʼятдесят. І потім людина, яка на ти із будь-якими двигунами (скрізь потрібен), врешті-решт стає стрільцем.

Усі проблеми можна вирішити. Було б бажання… Хоча! Навіщо щось вирішувати, морочити голову, думати?! Завжди можна сховатись за простим рішенням на кшталт: "Взять всё, да и поделить".

P.S. Ні… Кордони для чоловіків призовного віку відкривати не треба. В країні війна. І батальйони та бригади, усі ті "сонечко, молимось за вас та на вас", складаються з людей. В основному із чоловіків, яким, до речі, страшно. Усім та кожному. Це я стосовно "геніальної" думки - атпустите всех, каму страшно! Повторюю, страшно усім та кожному! Вночі йдеш в туалет і страшно! А раптом там бабайка? Чи зараз прилетить снаряд в той туалет, а там ти, із голою дупою. Некрасиво буде. І соромно.

Але якщо людина за якихось причин не підлягає призову, то вона може спокійно (без зайвих і нікому не потрібних рухів), виїхати за кордон. Якщо звичайно ж хоче…

Джерело

Про автора. Олексій Петров, ветеран АТО, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.