Підсумки історичного саміту НАТО в Гаазі: тріумф Трампа, компроміси Європи та які наслідки для України. Пояснюємо

Для України цей саміт також мав велике значення, адже існували побоювання, що через риторику Трампа, Захід може послабити підтримку Києва. Хоч питання вступу до НАТО відійшло ще більше в тінь, та Альянс чітко продемонстрував готовність надалі підтримувати Україну у війні проти Росії. Тому найважливіше, що "ніхто нас не кинув". 

Еспресо розповість більше про те, які наслідки саміту в Гаазі для членів НАТО та України.

Чи виправдав саміт очікування?

фото: gettyimages

Напередодні зустрічі членів Альянсу генеральний секретар НАТО Марк Рютте сказав, що цей саміт має бути "квантовим стрибком у колективній обороні". Адже ключовою темою обговорення стало різке збільшення оборонних витрат країн-членів: якщо у 2014 році, після анексії Криму, союзники погодилися витрачати щонайменше 2 % ВВП, то тепер, на тлі ще серйознішої загрози з боку Росії, ціль підняли до 5 %, яких мають досягнути впродовж наступних десяти років (3,5% на збройні сили та 1,5% на супутні витрати, як-от інфраструктура для перекидання військ).

За логікою, такі дії можна пояснити саме через війну Росії з Україною, однак це не зовсім так. За час повномасштабної війни, до зустрічі у Гаазі було п’ять самітів Альянсу, але саме цього року питання витрат постало найгостріше. Чому? Бо у Білому домі знову з’явився Дональд Трамп, для якого витрати на оборону є ключовими у зовнішній політиці. Мовляв, чому саме американці мають платити за європейську безпеку? Якщо не хочете, тоді не будемо вас захищати. Відповідно, НАТО не мало вибору, оскільки різко втрачати підтримку головного і найбільшого союзника було б рівнозначно самогубству давньої безпекової структури, що виникла ще після Другої світової. 

Всі з цим погодилися, окрім Іспанії, яка напередодні саміту відмовилася підтримати підняття витрат до 5%, бо це "погано для їхньої економіки", як сказав прем’єр Педро Санчес. Однак, здається, після погроз Трампа про те, що Іспанію чекають величезні тарифи, Санчес змінив риторику і готовий до поступок.

Але справжнім каменем спотикання стала, як не дивно, саме Україна. Власне, що ці стосунки Україна-НАТО, які тривають десятиріччями, на жаль, часто без "взаємної любові", знову оголили найважливішу дилему перед якою стоїть Захід: бути чи не бути Україні в Альянсі та як це правильно зробити?

Як відомо, саміт у Бухаресті в 2008 році став переломним, коли Україні та Грузії не надали Плану дій щодо членства в НАТО, натомість запевнили Володимира Путіна, що їх там не буде, а це розв’язало руки для Кремля. Першим акордом стала війна в Грузії, потім початок агресії в Україні, яка переросла в повномасштабну війну. Попри це, в НАТО досі немає єдності щодо офіційного запрошення України в структуру, хоча, як каже багато політиків та експертів, де-факто, ми вже в Альянсі і по багатьох питанням оборони його навіть випереджаємо через постійні воєнні дії, які змушують Україну діяти швидко, ефективно і нестандартно. Проте в Гаазі знову стало очевидно: формальне членство України – це не лише питання готовності Києва, а й політичної волі всередині самого Альянсу.

Адміністрація Трампа точно не бачить Україну в НАТО, йдучи в цьому питанні на поступки Кремлю (а ще вони готові визнати Крим російським). Так само Віктор Орбан, прем’єр Угорщини й відомий опонент євроатлантичної інтеграції України, теж використовував саміт як майданчик для просування своїх проросійських наративів (він не хоче бачити Україну навіть у ЄС). 

Як відверто заявив президент Фінляндії Александр Стубб (з яким Трамп любить грати у гольф), Україна не зможе вступити до НАТО при Трампі, але у довгостроковій перспективі – це можливо. 

Якщо порівнювати з попередніми самітами НАТО, у Гаазі питання членства України в НАТО вирішили взагалі не піднімати, натомість запевнили про непохитну підтримку України. Участь Володимира Зеленського на саміті тому свідчення, а його зустріч з Трампом вже стала дипломатичним проривом, враховуючи, що очільник Білого дому загалом більше часу говорив з Путіним через телефон, ніж з керівником України.  

Одним словом, як відзначили чимало політичних оглядачів, саміт в Гаазі організували таким чином, щоб всіма видимими й невидимими способами задобрити примхи ексцентричного Дональда Трампа. Тому всі гострі питання сховали по кутах цього ще й історично короткого саміту (Трамп любить швидко вирішувати всі питання, бо швидко втрачає увагу). До речі символічно, що генсек НАТО, слухаючи вихваляння Трампа про те, як він "помирив" Ізраїль та Іран, назвав його "татком". Це ще раз підкреслило, що члени НАТО вирішили зіграти на себелюбстві та его президент США, не заперечуючи йому ні в чому, щоб отримати бажану вигоду.

"Так само як Віденський конгрес 1814-1815 років був організований навколо блискучих балів та концертів – із симфонічним оркестром під керівництвом самого Бетховена, а лише британська делегація випила 10 000 пляшок вина – так і цей саміт у Гаазі був покликаний служити одній і тільки одній меті: задовольнити бажання, потреби та побажання пана Трампа. Якби генеральний секретар НАТО повірив, що Трамп прагне 10 000 пляшок вінтажного вина, він би організував їх постачання. Якби він подумав, що Трамп хоче зустрітися з Бетховеном, Рютте спробував би воскресити його", - вдало порівняли у The Telegraph стару як світ стратегію, до якої вдався Рютте та компанія: поступки заради збереження єдності, навіть якщо ця єдність більше схожа на театральну виставу, ніж на справжнє партнерство.

Що отримала Європа за поступки Трампу?

Саміт НАТО у Гаазі, фото: gettyimages

Відповідь на це питання можна прочитати в комюніке саміту одразу першим пунктом, де сказано, що "ми знову підтверджуємо нашу залізну відданість колективній обороні, як закріплено у Статті 5 Вашингтонського договору, в якій йдеться, що напад на одного з членів Альянсу є нападом на них усіх". Тобто Європа, фактично, купила собі безпеку у Трампа, щоб підтвердити дії механізму колективного захисту. Це найважливіше, чого бажали європейці, як кажуть у Politico, Європі "вдалося втримати Трампа в НАТО".

Хоча це може бути короткотривалою перемогою, адже погодження збільшення витрат до 5% ВВП неминуче призведе до того, що відповідальність за долю НАТО дедалі більше переміститься на Європу. А це може стати початком розриву у майбутніх стосунках. 

Як зазначає Іво Даалдер, колишній посол США в НАТО, за всіма цими "широкими посмішками та добродушністю", що була в Гаазі, неможливо ігнорувати справжні занепокоєння та страхи, які тепер пронизують Альянс після саміту. Адже союзники мають різне бачення загроз: якщо велика частина Європи боїться нападу Росії, то Трамп взагалі воліє мовчати на цю тему. 

"Спільне сприйняття загрози є основою військового альянсу, а розбіжності щодо характеру російської (а до цього й радянської) загрози часто призводили до криз. Трамп розглядає російсько-українську війну як суто "європейську ситуацію" і відмовився від своїх досить короткочасних зусиль щодо припинення конфлікту. Але для більшості європейців Україна та її безпека є невід'ємною частиною миру на їхньому континенті", - каже Даалдер. 

У Politico додають, що тепер європейські лідери стикаються з складнішим випробуванням – вони мають переконати себе у значному збільшенні оборонних витрат у себе вдома та підготуватися до потенційного скорочення військової кількості США, одночасно стримуючи експансіоністську Росію.  

"Єдиними європейськими країнами з державними фінансами, які дозволяють їм прагнути до цілі у 5%, є Німеччина, Польща, а також країни Балтії та Північної Європи, – каже Франсуа Ейсбур, старший радник з питань Європи Міжнародного інституту стратегічних досліджень. – Усім відомо, що Франція, Бельгія, Велика Британія, Іспанія та Італія абсолютно не в змозі виконати такі зобов’язання". 

А опір Іспанії свідчить про простий факт – чим далі країна від Росії, тим важче переконати суспільство у необхідності того, щоб переспрямувати гроші від свого добробуту на певну ефемерну оборону. 

Та й економісти з якими поговорив Reuters кажуть, що ціль 5 % ВВП до 2035 року – надто амбіційна для більшості країн через високі держборги та ризик скорочення соціальних витрат.  

"Щоб досягти порогу в 5%, країни Європейського Союзу, чий борг вже перевищує 80% ВВП (у Великій Британії – 100%), повинні будуть майже потроїти 325 мільярдів євро (377 мільярдів доларів), які вони витратили на оборону минулого року, до понад 900 мільярдів", - зазначають у виданні. 

Така невтішна економіка може призвести до того, що європейське суспільство під загрозою, щоб не стати ще легшою здобиччю для популістських чи націоналістичних політиків, які щороку набирають силу по всій Європі. Відповідно, Кремль буде ще більше посилювати свою пропаганду, щоб руйнувати єдність Заходу. 

Тому довготривалі наслідки від саміту в Гаазі можуть бути дуже непередбачуваними. 

З іншого боку, якщо гроші знайдуться і при цьому економіка Європи не відчує різкого падіння, тоді за наступні 10 років архітектура безпеки континенту може докорінно змінитися. Вірогідно, основним військовим центром стане Німеччина, але вона історично неохоче витрачала кошти на оборону, як кажуть у Bloomberg, тому зараз переживає найдраматичніші зміни, хоч канцлер Фрідріх Мерц і обіцяє створити найпотужнішу армію в Європі.

Чи можна назвати саміт позитивним для України?

Володимир Зеленський та Дональд Трамп, фото: gettyimages

Цей дещо театральний саміт був імені Трампа, а не для України, тому великих очікувань ніхто не робив. Однак для нас важливою стала не форма, а зміст. 

Так, у фінальному комюніке жодного слова про членство України в Альянсі, хоч це раніше описувалося як "незворотний шлях", так само не згадано війну в Україні. Однак всі країни НАТО погодилися, що саме Росія є "довготривалою загрозою", а для України підтвердили "неухильні суверенні зобов’язання із надання підтримки", бо наша безпека "сприяє безпеці Альянсу". 

Та ще важливіше, що НАТО дозволило включати в витрати на свою оборону допомогу Києву. Тобто для досягнення прийнятих 5% тепер рахуватимуть і гроші на оборону, які надають Україні (а це ще більша практична інтеграція Києва в Альянс). Для цього союзники підтвердили виділення понад 35 мільярдів євро у 2025 році, з можливістю збільшення цієї суми. Це дуже важливо, оскільки частина цих коштів може піти на покупку зброї у США. Дональд Трамп не виключає цього, адже Росія не хоче завершувати війну, а нам конче необхідні ракети для ППО (насамперед Patriot, ціна однієї ракети сягає 3-4 млн доларів) та артилерійські снаряди. 

Крім цього були досягнуті двосторонні договори щодо озброєнь. Наприклад, Данія запускає спільне виробництво дронів та ракет з Україною. А Німеччина і Норвегія домовилися про постачання для України ракет типу Patriot з наявних запасів. Велика Британія пообіцяла 350 ракет для ППО, які вперше фінансуватимуться відсотками від заморожених активів РФ. Інші країни теж підтвердили свої зобов’язання, а президент України мав зустрічі з лідерами НАТО. 

Зрештою, довгоочікувана зустріч Трампа та Зеленського теж принесла плоди. Як пишуть у Financial Times, президент США нарешті почав використовувати жорсткіший тон щодо Путіна, водночас виявив симпатію до українців (навіть розмова з українською журналісткою BBC під час пресконференції тому свідчення, адже Трамп чи не вперше публічно виявив співчуття до українців, хоч так і не відповів прямо на поставлене запитання). 

Політичний експерт та дипломат Роман Безсмертний вважає, що "Україна отримала все, що було необхідно" від саміту в Гаазі.

"Президент Трамп на саміті поводився достатньо адекватно. Спостерігалася зміна його риторики щодо України. Він навіть назвав Зеленського "милим" і вперше сказав, що хотів би допомогти Україні. Не знаю, наскільки довгою буде ця позитивна хвиля. Але Трамп уже точно розуміє, що російсько-українська війна не може буде закінчена за його наказом протягом 24 годин. Він назвав цю свою заяву саркастичною. Мабуть, дійшло нарешті", - написав Безсмертний.

Військовий експерт, директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь у коментарі Еспресо теж відзначив, що саміт у Гаазі в цілому був позитивним для нас.  

"Організатори професійно закрутили весь сюжет зустрічі лідерів НАТО довкола американського президента - і це спрацювало. Трамп, на хвилі тріумфу після вдалого удару по Ірану, був незвично схильний до компромісу й погодився фактично на всі пропозиції європейських колег. І хоча про реальну успішність або неуспішність головної зустрічі країн НАТО можна буде говорити пізніше, все ж результати саміту дають підстави говорити про надію на подальший прогрес Альянсу, а це є критично важливим для України", - говорить експерт.

У підсумку, саміт НАТО у Гаазі став перемогою Дональда Трампа завдяки показовій поступливості європейців, але при цьому Україна не втратила своїх позицій. Навпаки – попри побоювання, що нова адміністрація США тиснутиме на зменшення підтримки Києва, Альянс чітко зафіксував готовність продовжувати військову, фінансову та політичну допомогу Україні. Так, двері до НАТО для України залишаються відчиненими лише на словах, проте збереження місця України на порядку денному, обіцянки нових постачань озброєння, запуск спільних виробництв із союзниками й визнання ролі України як фактичного фронту захисту Європи – усе це дозволяє говорити, що ніхто не готовий поступитися Путіну з його імперськими амбіціями стосовно своїх сусідів. 

Читайте також: Європарламентарка Юкнявічене: Україна – не споживач безпеки, а її гарант для всієї Європи