Обшуки в Лаврі – це закономірність

Закономірність, яка потребує відповіді на одне просте запитання: якщо в Україні існує релігійна організація, канонічний центр якої століттями перебуває в іншій країні, я сказав би — в іншій цивілізації, то чого ми від цієї організації хочемо? Щоб вона не транслювала у своїх приміщеннях ідеологію Москви? Тому, що ми називаємо ці приміщення храмами, суть завдань не змінюється, правда? Щоб у її лавах не було людей, які щиро вважають, що перемога "русского міра" – це божий промисел? І ми вважаємо, що російські бомбардування повинні змінити позицію цих людей? Але релігійний фанатизм та гроші ніхто не скасовував.

Я зовсім не збираюся стверджувати, що організація із релігійним центром в іншій країні – це завжди проблема. Питання в тому, що це за країна така. Проблема виникає саме тоді, коли ця "інша країна" хоче знищити не просто сусідню державу, а й позбавити її населення ідентичності на свою користь. Російська Православна Церква – насамперед інструмент придушення ідентичності народів імперії. Можна вірити в Бога, не вірити, суть від цього не змінюється. Зрештою, саме задля зміцнення влади Москви – і світської, і духовної – престол митрополита Київського перенесли до Москви. І кожен, хто досі вважає цю нехитру операцію з перетворення невеликого провінційного князівства на "центр Всесвіту" каноном, об'єктивно сприяє цій меті.