Перемовини Путіна та Сі Цзіньпіна ніколи не відбуваються просто так. Колонка Віталія Портникова

Президент Росії Володимир Путін та очільник Китаю Сі Цзіньпін ніколи не проводять перемовини просто так: зараз вони "звіряють годинники" перед ймовірною зустріччю лідера КНР з президентом США Джо Байденом

Президент Російської Федерації Володимир Путін вже прибув до Пекіну і мав першу протокольну зустріч із головою Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпінем. Головна мета Володимира Путіна - офіційна участь у міжнародному форумі, однак є очевидним, що насправді російський керманич прибув до Пекіну для того, щоб "звірити годинники" із головою Китайської Народної Республіки - своїм стратегічним союзником, тим більше перед очікуваною зустріччю між головою КНР і президентом США.

Зараз є очевидним той факт, що Пекін і Москва намагаються бути диригентами глобальної світової кризи і спіймати США у пастку цієї світової кризи так, щоб у президента Джо Байдена, а він якраз сьогодні, 18 жовтня, прибув до Ізраїлю, була тільки одна функція: працювати пожежником і гасити всі ці пожежі, які створюють керівники авторитарних держав. Адже саме генерація цих пожеж є тим доказом сили та впливу, які можуть бути застосовані Володимиром Путіним для того, щоб переконати західних лідерів у необхідності діалогу з Москвою. І коли такого діалогу не відбувається, то, звичайно, важливим посередником між Росією і США стає саме Сі Цзіньпін.

Можливо це і є важливою політичною ідеєю китайського очільника: продемонструвати Джозефу Байдену, що він може виступати від імені цілої групи держав, з якими США перестали підтримувати якийсь серйозний діалог і які перебувають під нищівними санкціями цивілізованого світу. Окрім РФ, Китай також підтримує особливі стосунки і з Іраном. І Іран також потребує такої посередницької місії. Тим більше тепер, коли до війни в Україні, яку Володимир Путін здається навмисне затягує принаймні до президентських виборів у Сполучених Штатах, додалася війна на Близькому Сході.

До речі, щодо посередництва серед західних лідерів: в Пекіні у Володимира Путіна відбулася перша за півтора року зустріч з керівником держави, яка є членом ЄС. Ще у квітні 2022 року Москву відвідував федеральний канцлер Австрії Карл Негаммер. Це була одна з останніх посередницьких місій, коли Захід ще сподівався, що існує можливість припинення цієї війни, яку Володимир Путін розпочав проти України у лютому 2022 року. З того часу сподівання на те, що у цій війні можна вийти на якесь реальне політичне рішення принаймні найближчими роками, на Заході зникла, а значить зникли і бажання західних лідерів зустрічатися із президентом РФ, принаймні до закінчення його агресивної війни проти України.

Однак один європейський лідер, який готовий до контактів з Володимиром Путіним, все ж таки знайшовся - це Віктор Орбан прем'єр-міністр Угорщини. Людина, яка відома своїми заявами фактично на підтримку політики російського президента. Орбан, до речі, був із візитом в Москві майже за кілька днів до того, як Путін ухвалив остаточне рішення напасти на Україну і вже цей візит угорського прем'єр-міністра створив цілу низку підозр щодо його реальної поінформованості в агресивних планах російського президента. Тепер Орбан офіційно зустрічається із Путіним в Пекіні. Раніше у нього був неофіційний візит до Москви на похорон колишнього президента Радянського Союзу Михайла Горбачова, однак тоді про офіційні контакти угорського прем'єр-міністра просто нічого не повідомлялось.

Звичайно ж, ніякої достеменної інформації, про що могли розмовляти Володимир Путін і Віктор Орбан немає: сам угорський прем'єр-міністр говорить, що для нього головне, щоб закінчилися війна в Україні. Але факт того, що Володимир Путін навіть через 20 місяців цієї агресивної війни, від якої він не збирається відмовлятися, і про що він недвозначно сказав у своєму інтерв'ю китайським медіа, напередодні візиту до Пекіну, те, що такі контакти відбуваються - це очевидний знак підтримки для Володимира Путіна.

Для російського президента важливо продемонструвати, що він не ізольований не тільки на Глобальному Півдні, лідери якого не припинили своїх контактів із Путіним і не збираються цього робити стільки, скільки їм буде потрібно для продовження важливих економічних та й політичних зв'язків із РФ. Взаємини із країнами Глобального Півдня, торгівля з ними, яка дозволяє мілітаризовувати російську економіку і сподіватися на продовження соціальної стабільності в Росії, а все це місяці, роки війни проти України, це не все, що потрібно російському президенту. Йому ще й потрібно, щоб його співвітчизники бачили те, що він не ізольований у цивілізованому світі: що і у Європі є країни, які готові до діалогу з ним, як з одним із провідних світових лідерів. І Орбан своєю зустріччю із російським президентом фактично бере участь у цій пропаганді, яка важлива Путіну для створення ілюзії стабільності в Росії та її зовнішньополітичної ролі.

Головні події цього візиту звичайно будуть завтра: завтра Володимир Путін буде проводити перемовини із головою Китайської Народної Республіки генеральним секретарем Центрального Комітету комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпінем. Як це завжди буває під час перемовин Путіна і Сі Цзіньпіна, про що реально говорили російський і китайський лідери, ми не дізнаємося з офіційних комюніке і з якихось коментарів, які будуть надані медіа після цих перемовин. Та й як правило, і в Москві, і у Пекіні дуже неохоче коментують такі свої контакти. Однак, про що дійсно домовилися Путін і Сі Цзіньпін буде очевидно по тому, як будуть розвиватися події у світі; по тому, як будуть розвиватися події на фронті російсько-української війни; по тому, які ще фронти додадуться до українського і близькосхідного фронтів після цих перемовин. Потрібно вже усвідомлювати, що Путін і Сі Цзіньпін ніколи не зустрічаються просто так: в них є розуміння необхідності узгодження глобальних планів з дестабілізації демократичного світу. У цьому президент Російської Федерації та голова Китайської Народної Республіки не просто спільники - вони однодумці.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Шевченківської премії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.