2026. Що буде з Росією

1. Російське суспільство вже розділилося на три великих кластери. Перший — пасивна більшість (приблизно 62-63%), для яких зупинка війни по лінії фронту та не вступ України до НАТО достатня умова для миру. Проактивна меншість 22-24% вимагає війни до знищення України й бажано Балтійських країн. Ще приблизно 15% населення закрилися і відмовляються в принципі якось відповідати на запитання соціологів. 

2. 22% ура-патріотів є, з однієї сторони, опорою режиму Путіна. З іншої — вони є головною проблемою, адже з великою долею імовірності, закінчення війни вони сприймуть у своїй більшості негативно, та автоматично з опори режиму перетворяться в опозицію. Що з цим робити політичний блок Кремля не розуміє. І це є один з головних викликів для режиму у 2026 році.

3. Протягом 2022-25 років "першопричини війни", без яких не можна завершувати бойові дії, пройшли певну еволюцію. Наприкінці 2025 року, "першопричини", схоже, такі:

• повернутися у світовий порядок денний через зняття санкцій і часткове повернення на певні ринки;
• не допустити політичної залежності від КНР в найближчі 10 років через диверсифікацію економічних і геополітичних спроможностей Росії в контексті протистояння між США та Китаєм;
• спробувати підняти ставки, погрожуючи Європі (росіяни виходять з думки, що це об'єднавча ідея для КНР та США, а ЄС в цій моделі не має субʼєктності);
• забрати, як мінімум Донбас, і змінити владу в Україні.

Читайте також: 2026. Війна і мирні переговори

4. В цілому, Путін буде готовий закінчити війну у 2026 році за двох умов: або він почне боятися появи тиску зі сторони Китаю чи спільного тиску США-Китай. Поки це маловірогідно, хоча до кінця 2026 року виключати такий розвиток подій не можна. Або ж Путін вважатиме, що головні його вимоги (території, зняття санкцій і повернення в геополітику) в тій чи іншій формі задоволені. 

5. Економіка у 2026 році продовжить падіння і поправити цю ситуацію можна лише зупинкою війни й частковим перерозподілом ресурсів які йшли на війну в інші галузі. Проте, головні проблеми економіки — люди й технології будуть тільки поглиблюватися. Ні про які зміни тут, навіть в разі закінчення війни мова не йде. З погляду економіки, Росії потрібно знайти баланс між Заходом та Китаєм. Але Захід буде дуже обережним після масованої націоналізації останніх років, а Китай не збирається ділитися технологіями. 

В арсеналі у Путіна є лише залякування Європи, що явно не сприятиме поверненню в довоєнний статус-кво. Тому, з точки зору економіки, 2026 буде продовженням падінням економіки в цілому та рівня життя людей зокрема.

6. Головний політичний стрес для системи у 2026 році — вибори в Думу. Вже зараз анонсується доволі серйозне оновлення депутатського корпусу. Але вибори в Думу розглядаються, перш за все, як інкорпорація фронтовиків (умовних фронтовиків) в систему влади. 

Читайте також: Посмак після нової зустрічі Трампа і Зеленського

Логіка політичного блоку Кремля така: майбутні конфлікти з військовими мають вирішувати на управлінському, поліцейському та тюремному рівні колишні фронтовики. Саме з цієї точки зору вибори в Думу будуть показовими. Річ у тому, що попередні проміжкові вибори, які відбулися у 2025 році, не показали анонсованих оновлень, а на вищих рівнях СВОшники виявилися ексчиновниками, яких просто на пару місяців відрядили кудись поближче до фронту. 

7. Ні на яке кардинальне оновлення свого найближчого оточення Путін не піде і буде з усіх сил підтримувати нинішню модель арбітражу, де він в ручному режимі створює і розрулює конфлікти. При цьому в ФСБ як першому серед рівних силових органів буде зберігатися двовладдя між керівником Бортніковим та першим заступником Корольовим. В цілому, на найвищому рівні система буде і далі працювати виключно на самозбереження, тоді як на нижчому рівні буде розкручуватися маховик репресій. Зміни еліт будуть відбуватися на нижньому і частково середньому рівні. Але зміна людей не передбачатиме зміни системи.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.