Чому Трамп не піде на "пекельні" мита проти Росії

Цього ніколи не станеться. Цими санкціями можна лякати, так. Але вони ніколи не будуть запроваджені.

Чому? 

Бо це означало б введення мит на рівні 500% на товари з Китаю та Індії. Нагадати, що сталось одразу ж, коли Трамп обклав митами весь світ, включаючи пінгвінів? Фондові ринки полетіли вниз і ринок облігацій в результаті змусив Трампа здати назад. Трамп програв торгівельну війну Китаю. І відповз назад. І в принципі, мита 150% чи 500% - немає значення. Це означає зупинку торгівлі. І Китай вже продемонстрував Трампу, що США не може собі такого дозволити. То чи наважиться Трамп повторити?

І це було в ситуації, коли Трамп дуже хотів ввести ці мита. Спати не міг, так хотів. А зараз ми маємо ситуацію, коли Трамп дуже не хоче вводити санкції проти Росії. Дуже не хоче. Чому він цього не хоче – то тема для окремої розмови, а може навіть медичної дисертації (чи розслідування ФБР). Але факт є фактом. Не хоче. То якщо Трамп протягом місяця здав назад з меншими митами, які він хотів, то чи наважиться він ввести більші мита, які він не хоче. Питання риторичне. А без бажання Трампа нічого не буде.

Читайте також: Трампові був потрібен папірець. Він його отримав

Тому ці санкції можуть висіти на стіні, як рушниця. І якщо США наважиться тиснути на Росію, якщо станеться таке диво в голові Трампа, якщо жалюгідність і слабкість стануть занадто очевидними й це буде мати значення, то потенційні санкції можуть бути використані як важіль тиску на Індію. Одного з покупців російської нафти. Паралельно зі значними дипломатичними зусиллями в цьому напрямку. З намаганням продемонструвати Індії, що краще купляти у Саудівської Аравії, тим більше вони якраз значно збільшую видобуток. Проблема в тому, що після того, як Трамп здав назад у торгівельній війні, коли моргнув першим, Індія вже не повірить, що все це по-справжньому. З Китаєм навіть такі розмови, до речі, неможливі, й Китай продовжить купляти російську нафту. На жаль.

Тому якщо раптом політика Трампа і зміниться, якщо навіть вони знов повернуться до введення санкцій, то це будуть не ці атомні санкції, які активно просуває сенатор Грем. Хоча вони нам і дуже подобаються.

Але чи означає це, що тиснути не треба? Чи означає це, що санкції не потрібні? Ні. Бо найбільший подарунок, який Трамп зробив Путіну і російській економіці – він дав їм віру, що вони можуть перемогти й все скоро закінчиться. Він запалив світло в кінці тунелю, дав цю віру і надію. І це дуже допомагає російській економіці, що вже перебуває під значним тиском. Бо економіка — це дуже часто про очікування і про психологію. І тому будь-які нові додаткові санкції, навіть слабкі, навіть символічні, були б дуже корисні. Бо вони б вдарили, в першу чергу, не по доходах від продажу нафти, а по вірі. Забрали б у росіян надію, у російського бізнесу, що скоро все повернеться до старих добрих часів. 

Але щоб хоч щось сталось, має статися диво. Диво в голові Трампа. І велике питання, чи віримо ми досі в дива…

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.