Чотири колони на умовних виборах в Україні

Нещодавнє свіже опитування Фонду "Демократичні ініціативи" ім. І.Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова face-to-face містило одне цікаве питання: "Як має діяти політичне та військове керівництво України в разі, якщо військова допомога з боку західних держав зменшиться чи припиниться?".

Воно дуже влучно і чітко дає можливість побачити розмежування українців щодо самовідчуття фіналу війни з потенціалом його перенесення на політичні кампанії.

• 35% громадян вважають, що українська влада повинна розпочати переговори із Росією про припинення війни.
• 23,5% громадян виступають за замороження війни, але без жодних поступок Росії.
• 21% українців за те, щоб продовжити війну навіть у випадку згортання західної допомоги.
• Кожен пʼятий респондент в Україні не визначився з тим, як варто було б діяти без військової допомоги Заходу.

Читайте також: Найстрашніше, що практично всі ми з цим змирилися — що багаті й впливові уникають участі у війні, а бідні мають нести весь тягар

Перед нами фактично чотири потенційні електоральні ландшафтні зони, навколо яких можуть прорости політичні проєкти.

Перша колона — конформістська. Це на цей час максимальний показник збитої аудиторії умовної "партії миру", яка хоче повернення у відносно мирне життя до 2022 року.

Вони далекі від екзистенційного чи історичного розуміння суті війни й заглиблені у власну повсякденне життя чи бізнес. Їм дуже вдало заходить теза про те, що "на війні заробляють", "це війна США і РФ" тощо.

На якомусь інтервалі часу для цієї аудиторії зайшов би проєкт Арестовича, можливо Разумкова з оптикою на південь. Або "Блок Зеленського" (залежно від розміру електоральної маси) чи всякі проєкти-одноденки на руїнах ОПЗЖ з фокусом на економічне відновлення та соціальний популізм. Для прикладу, "Обираємо життя, а не війну" (щось типу "жити по-новому" 2.0.).

Друга колона — помірковано-патріотична. Це найцікавіша група, адже поєднує в собі прагматичну зорієнтованість, втому від війни, потяг до реальної раціоналізації подій на полі бою з категоричністю стосовно РФ і бажанням емоційної сатисфакції.

Для цієї групи можуть "зайти" різні проєкти аля "Самопоміч", "Голос", волонтерські та регіональні партії. Теоретично на цьому полі може залишитись "Слуга Народу", якщо збережеться як самостійна сила поряд з умовно "Блоком Зеленського"

Читайте також: Ми згайнували час і шанси на модернізацію

Третя колона — ультрадержавницька, або прихильники "війни до переможного кінця". Вони заряджені на помсту та відплату росіянам, є мілітарно налаштованими патріотами. В цьому сегменті може особливо зайти "партія військових", проєкт Притули або нові націоналісти, на кшталт "Азова". Тут може спробувати притулитись і "Євросолідарність", виходячи з настроїв свого електорального ядра, якщо, звісно, збереже його.

Четверта — кон'юнктурні статисти. Пристануть до тієї думки, яка буде уособлюватись як найбільш трендова, раціональна та безпечно корисна на момент повоєнного голосування.

Все це наразі дуже умовно, адже війна поки триває з періодичними ескалаційними ексцесами. І буде тривати точно до весни 2025 року, поки новообраний президент США (Гарріс/Трамп?) не спробує перезавантажити геополітичну agenda.

Джерело

Про автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.