Далекобійні удари: як Україна руйнує міць і престиж Росії та чому це наближає кінець війни

Проте жодних реальних перемовин Росія не прагне – Кремль вустами Медведєва відверто заявляє про бажання капітуляції України. Це розуміють усі, крім, можливо, персонально Трампа. Путін буде готовий завершити війну, лише коли буде вбачати від її продовження загрозу особисто собі.

Тому для України критично важливо:

1. 1. Виснажувати довгострокову здатність Росії вести війну.
2. 2. Підривати авторитет Росії як великої, потужної та невразливої воєнної держави.

Удари по стратегічних об'єктах, як-от знищення понад 13 далекобійних бомбардувальників (елементів ядерної тріади, які РФ не може швидко відновити), – це не лише мінус 15-20% їхнього робочого парку, а й демонстрація патологічної неспроможності Росії захистити найцінніші активи. Це потужний удар по престижу, що відкриває вікно можливостей для посилення тиску на РФ.

Також операції демонструють стрімкий розвиток спроможностей українських спецслужб (СБУ, ГУР). На початку війни мало хто міг уявити такий рівень планування, організації та реалізації складних операцій. Це свідчить про найвищу організаційну культуру та здатність завдавати системних ударів углиб ворожої території. Помилки можливі, але тенденція очевидна: Україна здатна переносити війну на територію агресора.

Читайте також: Атаки на Кримський міст: посилення української перемовної позиції

Щодо впливу на фронт і "провокування" Росії. 

Росія просувається ціною величезних втрат, використовуючи фронт як інструмент психологічного тиску та терору проти цивільних, який вона веде з першого дня війни. 

Україна ніяк не може "спровокувати" агресора, бо всі дії РФ були первинними. Будь-які спроби пов'язати удари по цивільних з діями українських військових – це робота на ворога, змішування жертви та агресора. Кожен наш удар по аеродрому чи мосту зменшує спроможність Росії до терору. "Не дратувати Путіна" – це маячня, бо він не "відповідає", він є джерелом агресії.

Росіяни використовують тактику "м'ясних штурмів". Щоб у них не було альтернативи, крім як кидати людей у безглузді атаки, потрібно знищувати їхні технологічні засоби ведення війни. Удари по найбільш технологічній частині російської армії – це саме те, що потрібно.

Сьогодні у нас немає завдання втримати будь-які території за будь-яку ціну, адже на столі перемовин немає заморозки війни – є вимога капітуляції. Наше завдання — змінити перемовну позицію Росії. 

Для цього необхідні:

1. Виснаження російської спроможності вести війну (економічної та на полі бою).
2. Підрив авторитету Росії, щоб запустити ланцюгову реакцію: падіння ореолу "непереможності" → сильніший тиск Заходу (санкції, зброя для України) → ослаблення Росії → ще більше можливостей для тиску.  Цей механізм працював до перемоги Трампа на виборах, але нинішні удари та неадекватність Путіна його відновлюють. Вони демонструють, що Росія не стала невразливою, а її здатність захистити власну територію (аж до Іркутська) – обмежена.

Навіть якщо підтверджено знищення "лише" 13 літаків, для будь-якого західного аналітика це величезний удар по спроможностях та престижу РФ. 

Читайте також: Війна дронів: хто цього не розуміє — той програє

Тому шлях зрозумілий: постійно заганяти Росію у вихор підриву престижу, щоб тиск на неї посилювався, а віра в її силу – слабшала. На цьому базуватиметься наша проміжна (втримання субʼєктності) та остаточна перемога. 

Найважливіше зараз:

1. Максимально креативними ударами руйнувати російську стратегічну спроможність.
2. Виснажувати російські спроможності на землі, навіть ціною тимчасової втрати територій.

Путін, особисто та "за допомогою" України, знищує довгостроковий потенціал Росії як імперії. Кожен стратегічний літак, кожен міст, кожна успішна далекобійна атака руйнують сам фундамент російської імперії. Цей Голіаф упаде.

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.