"Прийду за кожним особисто": що встиг і чого не зміг Руслан Кравченко за рік на посаді Генерального прокурора

За цей час він встиг скерувати до суду сотні справ про воєнні злочини, викрити корупцію у Повітряних силах і на оборонних заводах – і водночас спровокувати один із найгучніших антикорупційних скандалів в історії незалежної України. Рік виявився коротким для звітів і занадто довгим для сподівань. Більше про це розповість Еспресо.

Наймолодший за всю історію

Руслан Андрійович Кравченко народився 14 березня 1990 року в Сєвєродонецьку (сьогодні – Сіверськодонецьк, місто під тимчасовою російською окупацією) на Луганщині. Освіту він здобував у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна, а потім у Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого – з дипломом магістра права та військовим званням лейтенанта юстиції.

З 2012 року і до анексії Криму працював слідчим Севастопольської прокуратури.

У 2014–2015 роках Кравченко проходив службу в зоні АТО у якості військового прокурора, зокрема працював у Дебальцевому та Бахмуту, що дало йому статус учасника бойових дій. Потім – низка посад у структурах прокуратури. У 2021–2023 роках він очолював Бучанську окружну прокуратуру, де зі своєю командою фіксував воєнні злочини росіян після деокупації Київщини.

А тоді почався стрімкий зліт до найвищих посад. З квітня 2023 року по грудень 2024 - він очолював Київську обласну державну адміністрацію, а після цього одразу став головою Державної податкової служби України. Тобто заслужив довіру Офісу президента. 

Коли 21 червня 2025 року Зеленський підписав указ про призначення Кравченка Генеральним прокурором, йому щойно виповнилося 35  років. Фактично він став наймолодшим генпрокурором в сучасній історії України.

Чому змінили попередника

Ще 22 жовтня 2024 року тодішній Генеральний прокурор Андрій Костін подав у відставку – і не за власним бажанням. Поштовхом стали публічні розслідування щодо того, що близько 50 прокурорів Хмельницької прокуратури незаконно оформили собі статус інвалідності, отримуючи відповідні виплати та ухиляючись від мобілізації. Верховна Рада 29 жовтня 2024 року підтримала відставку 255 голосами. Виконувачем обов'язків став перший заступник – Олексій Хоменко.

Протягом наступних восьми місяців Банкова зволікала з призначенням нового керівника. Як вже зазначалося, Кравченко за цей час встиг побути головою Київської обласної адміністрації і навіть очолити Державну податкову службу. Коли 17 червня 2025 року Рада підтримала його кандидатуру 273 голосами проти п'яти, він повернувся у систему, з якої свого часу вийшов.

Однак скептики одразу нагадали незручний факт: у 2023 році конкурсна комісія з міжнародною участю відсіяла Руслана Кравченка під час конкурсу на посаду директора НАБУ, визнавши його таким, що не відповідає критерію доброчесності. Раніше у 2020 році він також безуспішно намагався потрапити на керівні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Обидві комісії, що включали міжнародних експертів, визнали його профіль недостатньо відповідним вимогам. Це питання зависло в повітрі одразу після призначення і, як виявилося, нікуди не зникло.

Перші кроки: від кадрових рішень до воєнних справ

фото: Дмитро Дідора

Перші тижні Кравченко витратив на формування команди. Він призначив трьох заступників: Максима Крима, Марію Вдовиченко та Андрія Лещенка. Паралельно – скасував Положення про порядок добору кандидатів до кадрового резерву, пояснивши, що процедури нібито надмірно складні. Наміри видавалися благородними, але ефект виявився протилежним очікуваному: рішення розкритикували юристи та антикорупційні експерти, які нагадали, що конкурсний добір прокурорів є одним із євроінтеграційних пріоритетів України.

Водночас Кравченко задекларував боротьбу з тіньовою економікою – контрабандою, нелегальним алкоголем, фіктивними схемами. На зустрічі з Американською торговою палатою він запевнив бізнес у готовності до "прозорого і спільного" підходу та пообіцяв закрити тисячі "тиску-заради-тиску" проваджень. За звітний рік, за його ж даними, із майже 23 тисяч справ проти підприємців закрито понад 8 000 – як безперспективних.

Воєнні злочини: цифри вражаючі, вироки – менш

Саме на цьому напрямку статистика виглядає найбільш монументально. За рік роботи Офіс генпрокурора зареєстрував та розслідує 72 295 кримінальних проваджень у зв'язку з російською агресією. З них 68 900 відкрито за статтею про воєнні злочини. До суду скеровано 258 справ, 97 осіб вже визнано винними вироком суду. Паралельно Кравченко звітує про понад 211 тисяч задокументованих епізодів агресії з боку РФ та координацію передачі понад 100 справ до Міжнародного кримінального суду.

Показовою серед справ, що ведуться під особистим процесуальним керівництвом ОГП, стала справа про окупаційного "директора" заповідника "Асканія-Нова" – у квітні 2026 року він отримав 15 років ув'язнення за вивезення рідкісних тварин із заповідника. Справу називали одним із перших в Україні випадків притягнення до відповідальності за злочини, пов'язані зі шкодою природно-заповідному фонду під час окупації.

Серед резонансних справ, безпосередньо пов'язаних із оборонною корупцією: у лютому 2026 року прокуратура оголосила підозру командувачу логістики Повітряних сил ЗСУ полковнику Андрію Українцю та начальнику управління СБУ в Житомирській області – у розкраданні 1,4 млрд грн на будівництві укриттів для авіації. Кравченко особисто наголосив, що документування тривало два місяці і збереження конфіденційності операції стало "надскладним завданням".

У січні 2026 року разом із ДБР він оприлюднив справу про постачання непридатних мін для ЗСУ – збитки склали майже 3 млрд грн, 10 осіб отримали підозри. 

Загалом за рік в оборонній сфері встановлено збитків на понад 3,4 млрд грн, а до підтримки ЗСУ за рахунок арештованих коштів та угод про визнання винуватості спрямовано понад 300 млн грн лише за перші місяці 2026 року.

Скандал, що затьмарив усе інше

Проте найгучнішим епізодом першого року став не успіх, а провал – і провал інституційного масштабу.

22 липня 2025 року Верховна Рада раптово ухвалила законопроєкт № 4555-ІХ. До нього буквально за годину до голосування внесли поправки, що фактично передавали НАБУ і САП під контроль Генерального прокурора. За даними "Української правди", саме Кравченко разом із тодішнім керівником Офісу президента Єрмаком стояв за розробкою цього механізму. Президент підписав закон, попри попередження міжнародних партнерів, протести громадськості та відкриті заяви НАБУ і САП про загрозу їхній незалежності.

Реакція виявилася потужнішою за очікування. Тисячі українців вийшли на вулиці. Брюссель висловив жорстке незадоволення. Вже 31 липня парламент скасував скандальні зміни. Але лише ті, що стосувалися НАБУ і САП. Розширені повноваження самого Генерального прокурора скасовані не були, і, як відзначали експерти, ані ЄС, ані сам Кравченко досі не ініціювали їхнього перегляду.

Паралельно розгортався ще один скандал. У грудні 2025 року Кравченко призначив до комісії з добору кандидатів в САП одіозного адвоката Олексія Шевчука, якого близько 70 громадських організацій та медіа публічно назвали невідповідним вимогам доброчесності (наприклад, він захищав Іллю Киву). Центр протидії корупції (ЦПК) зафіксував і ще більш серйозне: 23 лютого 2026 року НАБУ зареєструвало провадження за заявою ЦПК – щодо можливого хабара від Кравченка прокурору Олександру Ганілову за отримання фальшивих свідчень проти керівництва антикорупційних органів.

Петицію ЦПК про звільнення Генерального прокурора Офіс президента відмовився навіть зареєструвати.

Окремої уваги заслуговує справа детектива НАБУ Магамедрасулова. У листопаді 2025 року Кравченко підписав підозру співробітнику антикорупційного бюро та його батькові у пособництві державі-агресору. Критики справи стверджують, що слідство помилково інтерпретувало розмови про бізнес-контакти в Узбекистані як контакти з російським Дагестаном. Сам Магамедрасулов називає це однією з ключових вад обвинувачення Детектив провів під вартою майже п'ять місяців. Після зміни запобіжного заходу голова ЦПК Віталій Шабунін написав, що народні депутати, хоч і обурені справою, так і не зареєстрували жодної постанови про звільнення Кравченка, адже він для них "надто вигідний".

Окрім цього, скандал із прокурорами- "інвалідами" – в тим самим, через який пішов попередник Костін – Кравченко публічно визнав невирішеним через дев'ять місяців після свого призначення, а таким, що у процесі. Матеріали скеровано на дисциплінарний розгляд, але системного покарання для всіх фігурантів так і не відбулося.

Що кажуть експерти

фото: фейсбук-сторінка Руслана Кравченка

Оцінки першого року Кравченка у фаховому середовищі розділилися доволі чітко – і межа проходить не за партійним, а за інституційним принципом.

Ті, хто оцінює роботу з точки зору оперативної активності, схильні виставляти позитивні оцінки. Фіксація воєнних злочинів, справи про оборонну корупцію, робота з МКС – усе це видимий і відчутний результат. Кравченко – публічний, активний, присутній у медіапросторі.

"Прокуратура має не лише працювати на результат, а й змістовно звітувати перед громадянами, в інтересах яких ми діємо щодня", - повідомив у квітні Кравченко і написав, що його звіти "стануть регулярними".

Але ті, хто дивиться на систему в цілому, занепокоєні набагато більше.

"Призначення генпрокурором Руслана Кравченка у 2025 році – показовий приклад причин для реформи. Ніхто не пояснював, чому саме Кравченко заслуговує на посаду, ніхто не оцінював його доброчесність та незалежність", – йдеться в аналізі "Української правди", де зазначається, що Кравченко стає "перепоную на шляху України до ЄС".

Тим більш промовисто на цьому тлі виглядає те, що двічі – і в 2020-му, і в 2023 році – незалежні комісії з міжнародними експертами визнали його профіль недостатнім для антикорупційних структур.  

"Єрмака вже немає, але Кравченко зберіг свою посаду. Як і наміри нейтралізувати НАБУ і САП. Призначення Шевчука в комісію САП – це не помилка, а чергова спроба хакнути антикорупційну вертикаль", – фіксує ЦПК у своїй заяві, яка передувала відмовленій петиції.

На рівні ЄС ситуація дійсно показова. Брюссель відніс реформу прокуратури до числа ключових реформ у сфері правосуддя на 2026 рік. Частина цих вимог стосується повноважень та кадрових рішень саме Генерального прокурор і це питання особливо загострилося після минулорічної атаки на антикорупційні органи. Водночас, сам Кравченко каже, що Офіс Генерального прокурора "повністю виконує взяті на себе зобов’язання у сфері юстиції в рамках підготовки до вступу в ЄС". Наразі у Раду внесли проєкт закону про конкурсний відбір на посаду генпрокурора для виконання вимоги ЄС, який може позбавити президента ручного управління у виборі Генпрокурора. 

Тож, серед очевидних сильних сторін Кравченка – практичний досвід роботи з воєнними злочинами, особиста мобільність і готовність публічно комунікувати резонансні справи.  Але серед очевидних слабких сторін – сумнівний старт із питаннями доброчесності, схильність до надмірної концентрації повноважень і та сумнозвісна фраза "прийду за кожним особисто", яку він кинув у відповідь на чутки про власну відставку. Фраза, що моментально облетіла медіа та є ілюстрацією до питання: чи сумісні стиль керівництва Кравченка і стандарти правової держави, до якої прямує Україна?

"Я не подавав і не збираюся подавати у відставку. Я на своєму місці. І продовжую виконувати обов’язки Генерального прокурора. Я знаю кожного, хто працює зараз проти мене і прокуратури як інституції, можете не маскуватися, я за кожним прийду особисто. Я залишаюся там, де обіцяв бути, там, де найважче. Працюємо далі, не розслабляємось", - написав Кравченко у кінці минулого року. 

Замість висновку

Рік Руслана Кравченка на посаді Генерального прокурора – це рік як і результатів, так і багатьох питань. З одного боку: сотні воєнних злочинів задокументовані та направлені до суду, оборонні корупційні схеми на мільярди розкрито, кошти повертаються до бюджету. З іншого: незалежність антикорупційних органів зазнала атаки з середини влади, довіра міжнародних партнерів до верховенства права в Україні похитнулася, ЄС чи не вперше публічно поставив під сумнів доречність перебування конкретного чиновника на конкретній посаді.

Тому питання "чи є Кравченко людиною на своєму місці" залежить від того на що ви звертаєте увагу. Прокурор воєнного часу, здатний вести масштабне документування злочинів? Так, є підстави так вважати. Незалежний гарант верховенства права і євроінтеграційних стандартів? Зі знаком запитання, і то великим.

Читайте також: Крим без бензину, світла і туристів: яким є життя на півострові після ударів по інфраструктурі окупантів