Deal у стилі Лукашенка

Чоловік лідерки білоруських демократичних сил Світлани Тихановської, який очолював ініціативну групу з її висування кандидаткою в президенти Білорусі, опинився на свободі. Сергій Тихановський мало нагадує себе 5-річної давнини, говорять, що він тривалий час перебував у режимі інкомунікадо – без можливості спілкуватися з рідними. Втім, для українців фізичний стан звільненого полоненого не може викликати подив. У цій ситуації важливо позбавитися ілюзій: Тихановський опинився за ґратами в одній суспільно-політичній ситуації, а вийшов на волю в якісно іншій. У 2019 – 2020 роках він виглядав як один з «зубів Бабича», російського посла в Білорусі, якими Кремль гучно та публічно скреготів, лякаючи Лукашенка. Зрештою білоруський диктатор перетворився на ручного кремлівського шпіца, проте еволюцію поглядів Тихановського (тим більше після перебування в режимі інкомунікадо) ще доведеться побачити.

Поки очевидно, що звільнення заручників Лукашенка відбулося за звичним для нього сценарієм: під покровом інформаційного туману. Наприклад, опинився на волі оглядач Радіо Свобода Ігор Корней, а його тезка Ігор Лосік залишився за ґратами. Не звільнено і ще одного журналіста, лідера Союзу поляків Білорусі Анджея Почебута, який послідовно відмовляється писати прохання про помилування. Лукашенко продовжує торгівлю людьми, нав’язуючи своїм геополітичним контрагентам власні правила. Втім, у цих діях є і прагнення трохи позбавити кремлівський повідок. 

Складно перерахувати всіх політичних в’язнів, на яких чекають вдома, адже їх понад 1000, і арешти у Білорусі тривають. Лукашенко вчергове зіграв у кішки-мишки, цього разу з Кітом Келлогом, який приїхав до Мінська шукати можливості для переговорів з Росією. Проте цей варіант варто було більш інтенсивно розглядати за попередньої президентської каденції Трампа, коли у лютому 2020 року у Мінську побував держсекретар США Майк Помпео, слідом за яким до Клайпеди прибув танкер з американською нафтою для білоруських НПЗ. 

Лукашенко у притаманній йому хамовитій манері запевнив, що експорт білоруських калійних добрив відновився у травні 2025 року до рівня 2019 року (санкції Заходу на одну з головних статей білоруського експорту були накладені після політичної кризи 2020 року). Білоруському диктатору сьогодні важливо показати взаєморозуміння з Вашингтоном, в якому живуть ілюзії щодо можливості відірвати Білорусь від Росії (та Китаю). Він шукатиме шляхів зростання власної значущості до рівня 2015 року, попри збільшення залежності від Росії та погіршення стану власного здоров’я. Очевидно, що Дональд Трамп, посланець якого звільнив низку іноземних в’язнів, назве діалог Лукашенка та Келлога "чудовим". 

Світлана та Сергій Тихановські планують незабаром провести пресконференцію, на якій лідерці БДС доведеться, очевидно, відповідати на питання "Хто та коли опиниться на волі?", хоча можливості ОСТ добиватися успіхів вкрай обмежені. Повернення чоловіка ставить питання про доцільність подальшої політичної кар’єри Світлани Тихановської, яку критикують все більш активно. Наприклад, у Варшаві 21 червня пройшло «Зібрання небайдужих", де критикували дії Тихановської маргінальні представники білоруської еміграції. Тому, даруйте, складно уявити, що Лукашенко вирішив послабити власні позиції, швидше, він постарався внести розлад до табору опонентів.

Останні місяці принесли чимало успіхів білоруським спецслужбам, зокрема, нічого не чутно вже майже три місяці про Анжеліку Мельникову – спікерку Координаційної Ради, яка несподівано зникла. Політична ініціатива належить білоруському диктатору, його опоненти так і не наважуються назвати себе опозицією. Сергій Тихановський має останній шанс стати реаніматором БДС та каталізатором їхньої активізації.

Джерело

Про автора. Євген Магда, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.