Дивитись правді в очі через приціли нашої зброї

Українська нація вперто не хоче вмирати. Складається враження, що вони вже не знають, що з нами робити. Нас намагаються вбити росіяни, нас намагається поламати через коліно американська адміністрація Трампа, нас намагається хоч якось продати власна влада. 

А українці бʼються в окопах, українці не продаються, українці відверто глузують з американських ділків без посад і відповідальності, що прикидаються миротворцями. Якісь абсолютно хаотичні заяви в різних владних кабінетах сигналізують нам, що нас можливо б усіх і продали, але неможливо продати те, що не продається. Українська нація тупо стала поперек горла усьому світу. Ніхто не знає, що з нами робити. 

Усі б і раді були вже домовитись з Путіним на умовах Путіна, але ми не збираємось капітулювати, тримаємо зброю, і тримаємо стрій.

У холодному повітрі на різних континентах повислі питання. 

Чому ми не виходимо з піднятими руками? Чому не складаємо зброю і продовжуємо опір? Чому не посипаємо голови попелом? Чому не копаємо собі помиральні ями? Чому не погоджуємось віддати усе, що маємо? Чому не обожнюємо владу і не хочемо собі царя? 

Дуже не зручна нація. Без жартів, на нашому місці вже зламався б будь-хто, адже ніхто у світі не готовий до сучасної високотехнологічної війни проти низки ядерних країни, що усі разом чотири роки намагаються розчавити одну-єдину безядерну країну. Вже й істеричного Трампа під'єднали з його торговцями повітрям. Сусіди, усілякі там Орбани/Фіцо, бʼють нам у спину. Божевільні гроші вкладаються у пропаганду. І такі самі божевільні гроші крадуться з українського бюджету. 

Читайте також: Це війна росіян, а не Кремля

А українці вперто не хочуть бути рабами. Навідріз. Ні під яким соусом. Ніякими обіцянками. Ніяким тиском і погрозами. 

Звісно, що ще є у нас малороси, які готові падати на коліна перед московськими вбивцями, але вони вже в країні не вирішують.

Нарешті ви зробили це. Століття поневолення, голодомори, масові страти, репресії, позбавлення власної мови та культури, депортації, катування і приниження дали нам імунітет і жагу до виживання. Ми більше не віримо гарантіям безпеки, ми не віримо, що все минеться, ми не віримо, що за нас хтось заступиться. 

Ми віримо лише в зброю у власних руках. Озброєна і згуртована українська нація — єдина гарантія нашої безпеки та виживання, єдина гарантія існування України та українців. Дайте нам зброю і відійдіть, ми самі порвемо будь-якого ворога.

Світ все більше не може вчити нас життю, вся їх філософія та ідеологія, всі їх принципи та цінності — ми побачили чого вони насправді варті. Вони нічого не варті. Америка, що прагнула бути лідером і взірцем свободи та права, впала на коліна перед диктатурами, і продала всі свої цінності з молотка, а Віткофф та Кушнер бігають оформлювати продаж американської совісті та гідності. 

Читайте також: Зупинка війни для Путіна рівносильна поразці

У світі немає більше не те що міжнародного права, а навіть сталих правил. Всі цінності нахиляють на догоду "гарним угодам". Гроші, влада та марнославство стали новими глобальними цінностями. Тож в перший чверті XXI століття ми маємо згуртовану групу диктатур, що вже диктують свої умови всьому світу, і маємо колишній табір демократій, де все більше членів цього альянсу відмовилась від сталих принципів на догоду новим глобальним цінностям. В той час, як деякі політики кажуть: "Ми ближче до миру ніж будь-коли!", я кажу: "Ми ближче до глобальної технологічної війни ніж будь-коли". Власне, вона вже триває, і ми найдосвідченіші в цьому. І останнє, ви ніколи не нагодуєте упирів, віддаючи їм більше крові. Від цього в них збільшується апетит і амбіції. Шанс на порятунок є, треба відкинути ілюзії та дивитись правді в очі через приціли нашої зброї.

Джерело

Про автора. Саід Ісмагілов, муфтій Духовного управління мусульман України "Умма", духовний і богословський лідер, військовослужбовець ЗСУ.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.