Для Путіна навіть "мовчання гармат" можливе лише тоді, коли Україна політично капітулює

Публічні меседжі Лаврова, спроби Путіна схилити США до де-факто визнання окупацій і вимоги Москви до України — це не переговори, а шантаж і  нав’язування "капітулюючого миру" в обгортці дипломатії.

Сигнали з Кремля чіткі: Україна має відмовитися від НАТО, визнати анексію територій і погодитись на власне роззброєння. У відповідь Росія обіцяє — нічого. 

Це не компроміс,  а знищення українського суверенітету як такого. Пропозиції короткострокових перемир’їв — наприклад, триденне "на честь Дня перемоги" — не  щирий гуманітарний  жест, а тактична пауза для перегрупування сил і дипломатичної маніпуляції.

Читайте також: Асиметрична інформаційна війна з Росією

Невдача американського спецпосланця Віткоффа переконати Путіна хоча б заморозити лінію фронту сигналізує: навіть мінімальний компроміс не входить у плани Кремля. Ба більше, збереження "максималістської позиції щодо територій" під час візиту представника адміністрації Трампа демонструє глибоку нездатність (або небажання) Москви мислити в межах міжнародного права.

Паралельно російська риторика намагається дискредитувати саму ідею повноцінного припинення вогню, якщо попередньо не буде виконано політичних умов Москви. 

Для Путіна навіть "мовчання гармат" можливе лише тоді, коли Україна політично капітулює. Це ставить під сумнів не лише перспективу миру, а й саму логіку переговорів.

Критичне питання для Заходу й особливо для США: як довго Вашингтон і Брюссель будуть закривати очі на блеф Кремля ? Спроби нав’язати Києву компроміс коштом власної території не зупинять війну — вони просто заморозять її до наступного великого витка насильства. 

Небезпека в тому, що розрахунок на "тимчасовий спокій" коштом України може виглядати привабливо для США і Європи, однак він руйнує принципи, на яких тримається вся трансатлантична безпека.

Мир має бути через силу, а не через капітуляцію.

Джерело

Про авторку: Ірина Геращенко, народний депутат України, фракція "Європейська Солідарність"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.