"Дружбі" кінець? Орбан втрачає "відкати". В Україні дехто теж...

Вона є найпотужнішою на маршруті з великим резервуарним парком. Після удару виникла масштабна пожежа, горіння сирої нафти в найбільшому резервуарі обʼємом 75000 куб.м тривало 10 днів. Тобто це був удар по "вузлу керування і перекачки", що призвело до зупинки функціонування ЛВДС (лінійна виробничо-диспетчерська станція, - ред.) і відповідно, прокачування російської нафти на транзит.

Багато хто не бачить логіки в діях Росії – навіщо бити по обʼєкту, який перекачує російську ж нафту, нехай формально перемарковану в угорську, вірним сатрапам Кремля в ЄС і НАТО – режимам Орбана і Фіцо? 

Насправді тут логіка Кремля зазнала певної трансформації ще минулого року. До того ж вона ніколи не полягала в тому, щоб догоджувати сатрапам. Сатрапам не догоджують, їх використовують. До певного часу, поки не зміняться пріоритети. 

Так ось, зміна пріоритетів, точніше доповнення списку пріоритетних цілей в енергетичній інфраструктурі України, у РФ відбулось ще минулого року. Після остаточного ураження НПЗ в Кременчуці у червні 2025-го,  нафта "Укрнафти", яка видобувається в Україні була спрямована на експорт. По тій же "Дружбі", через ЛВДС "Броди". Оскільки в Росії виходять з того, щоб завдати максимального ураження енергетичному потенціалу України, то в розширення переліку цілей в електроенергетиці та газовому секторі пішли й обʼєкти видобутку та транспортування нафти, тобто те, що знаходиться в системі НАК "Нафтогаз України" та оперується дочірніми "Укрнафтою" та "Укртранснафтою". 

На відміну від оператора ОЕС "Укренерго", де з часів Кудрицького було заведено займатися питанням інженерного захисту ключових обʼєктів, в господарстві Нафтогазу нічого не робилося для цього. Очевидно, що у "Че Гевари" були інші пріоритети. Показово, що тільки у січні 2026 року (!) в "Укртранснафті" намалювали перші "красиві слайди" з ідеями інженерного захисту обʼєктів. Хоча там це мало робитися в першу чергу, адже перші прильоти по обʼєктах нафтотранспорту мали місце ще у жовтні 2022 року (!) – ЛВДС "Чижівка" на тій же "Дружбі".

Тому не випадково, що уразивши транзит по "Дружбі", Росія тут же запропонувала сатрапіям в Будапешті та Братиславі брати російську нафту в Новоросійську. Очевидно, що спеціальну ціну для слуг Кремля було б збережено, попри усю нинішню скруту з нафтовими доходами.

Читайте також: Енергетичний шантаж Словаччини та Угорщини. Чому все залежить від Трампа

Дійсно, нафту танкерами можна доставляти на хорватський термінал Омішаль й звідти перекачувати нафтопроводом "Адрія" до НПЗ в Сазхолабатті та Братиславі. Однак це не сподобалось Орбану і Фіцо. Чому? 

Та тому, що комбінована логістика з двома перевалками нафти "зʼїсть" майже усю знижку від Путіна на сировину, а бути нескінченно "щедрим" не про нього. А в Орбана вже вибори у квітні. Непевно себе почуває і Фіцо під тиском опозиції. Тому звідси старі платівки з Будапешта, Братислави під диригуванням з Москви - "в усьому винна Україна", "Україна перервала транзит".

Будапешт і Братислава звернулися до Хорватії з проханням допомогти з транзитом російської нафти. Потрібно віддати належне, що міністр економіки Хорватії Анте Шушняр відкинув таку можливість, наголосивши, що закупівля російської нафти фактично фінансує війну проти України. За його словами, країни ЄС мають технічні можливості відмовитися від залежності від російських енергоносіїв. І тут він 100-відсотково має рацію.

Угорщина має прекрасні можливості отримувати нафту. На Середземноморському ринку можна придбати будь-яку нафту, у тому числі і сортів, близьких до російської експортної суміші, або ж створити власну суміш, придбавши декілька сортів нафти. 

На це й була націлена корпоративна політика МОЛу (MOL - угорська багатонаціональна нафтогазова компанія зі штаб-квартирою у Будапешті, - ред.) після того, як він неохоче пішов з Росії у 2016 році, остерігаючись негативних наслідків від санкцій ЄС проти РФ після вторгнення до України у 2014-му. У листопаді 2019 року МОЛ придбав від "Шеврону" 9,57% акцій нафтового родовища Азери-Чіраг-Гюнешлі (AЧГ) в Азербайджані, одного з найбільших у світі нафтових родовищ, розташованого в Каспійському морі, а також 8,9% акцій в трубопроводі Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД), що транспортує сиру нафту з АЧГ до турецького термінала Джейхан на Середземному морі. А ще МОЛ має нафтовидобуток в Іракському Курдистані, а також в інших регіонах, про які йшлось вище. 

Отже, і вибір сировини, і логістика доволі добра – бери яку хочеш нафту, вези танкером до термінала Омішаль в Хорватії і звідти нафтопроводом "Адрія" прямісінько на НПЗ в Сазхоламбатті та Братиславі. Тільки тут працюють ринкові, а не спеціальні ціни під Орбана, як у випадку з російською нафтою по "Дружбі". І відкатів не буде, або будуть, проте не такі як від операцій з російською нафтою. А в Орбана вибори на носі…

Щодо логістики. Якось Петер Сіярто в інтерв’ю іспанський El Pais у 2022 році висловився щодо проблематичності заміни маршруту постачання нафти з Росії. Мовляв, нам доведеться розширити потужність трубопроводу з Адріатичного моря, і ми не знаємо, скільки це займе часу. Він відверто брехав!

Пресреліз угорської компанії МОЛ від 9 лютого 2015 року (!) констатує, що MOL Group і Transpetrol (словацький нафтотранспортний оператор) завершили реконструкцію та розширення потужності відгалуження нафтопроводу "Дружба-1"/"Адрія" між Сазхоламбаттою та Іполішагом у Словаччині. Завдяки цим стратегічним інвестиціям Угорщина, Словаччина та Чехія тепер зможуть додатково диверсифікувати свої постачання енергії, що значно покращить регіональну енергетичну безпеку… MOL Group також збільшила пропускну здатність угорської ділянки нафтопроводу Adria, що з’єднує Адріатичне море зі Словаччиною з нинішніх 10 млн тонн на рік до 14 млн тонн… Ця інвестиція має стратегічне значення, оскільки дозволяє MOL Group задовольняти потреби в нафті свого Братиславського НПЗ з Адріатичного моря. Таким чином, безпека постачання Угорщини та Словаччини значно покращилася, а ступінь їхньої односторонньої залежності на цю мить зменшується. Ділянка з розширеною потужністю також може сприяти безпеці постачання Чеської Республіки – через цей маршрут чеські нафтопереробні заводи також можуть отримувати сиру нафту з нового джерела.

Читайте також: Чому Сибіга не бачить у своєму оці колоду "Укртранснафти"?

Тобто, Угорщина має усе – і можливість отримувати будь-яку нафту, і логістичні можливості. Але Орбан хоче саме російську нафту і саме по "Дружбі".  

Відповідь на те чому це так, дав мимоволі Петер Сійярто в  тому ж інтервʼю  El Pais 2022-го року, коли сам почав ображено скаржитись, що "нас завжди представляють як друзів росіян і шпигунів Путіна". Обмовочка за Фройдом…

А тепер до наших справ. Якщо ви спробуєте знайти якесь офіційне повідомлення щодо удару по нафтотранспортній інфраструктурі "Дружби" 27 січня, то ваші спроби будуть марними. Жодне відомство чи компанія – ні пари з вуст. А мали б повідомити і негайно. 

Звернемось до Угоди про асоціацію Україна – ЄС. Там є Стаття 276 "Збій у постачанні".  А в ній є пункт 3, який чітко вказує, що "Сторона не повинна нести відповідальності за переривання або скорочення постачання відповідно до цієї статті, якщо Сторона не має можливості постачати енергетичні товари внаслідок дій, пов’язаних з третьою країною...". Ця Сторона – Україна. І ця Сторона мала чітко й недвозначно заявити, що відбулося. І відразу ж запустити механізм раннього попередження, передбачений відповідним Додатком до Угоди.  Додаток XXVI, який визначає, що надзвичайна ситуація – це ситуація, яка спричиняє значний збій / фізичну зупинку у постачанні природного газу, нафти чи електроенергії між Україною та Європейським Союзом. В Додатку чітко визначено, що Україна та ЄС встановлюють "Механізм раннього попередження" з метою закріплення практичних заходів, спрямованих на попередження та швидке реагування на надзвичайні ситуації чи загрозу надзвичайної ситуації. Чітко сформульовано: "Це передбачає ранню оцінку потенційних ризиків та проблем, пов’язаних з попитом та пропозицією на природний газ, нафту чи електричну енергію та попередження і швидку реакцію у випадку надзвичайної ситуації чи загрози надзвичайної ситуації". Тобто українська сторона мала ще з 2022 року попереджати ЄС про те, що мають місце дії третьої сторони (Росії), які представляють загрозу транспортуванню енергетичних продуктів. Очевидно, що нічого цього не було зроблено. Як і в цьому конкретному випадку.

Читайте також: Чому Укртранснафта приховує удари Росії по своїх об'єктах

Певно, що МЗС України мало б відреагувати і зрештою з Михайлівської щось там пробелькотіли днями. Але ж! В Додатку XXVI чітко зазначено, що координаторами є міністерство енергетики України та член Європейської Комісії, відповідальний за енергетику. Тобто Міненерго мало б зробити відповідні кроки. А хто у нас там зараз? Міністр енергетики Шмигаль. А чим він відомий для даного випадку? Тим, що захищав, бувши премʼєр-міністром транзит перефарбованої в угорську російської нафти: "Зупинка транзиту нафти нафтопроводом "Дружба" буде прямим порушенням Україною договору до Енергетичної хартії та Угоди про асоціацію з ЄС". Очевидно, що премʼєр був не в курсі, що ЄС у 2024 році полишив Договір Енергетичної Хартії через несумісність з кліматичною політикою, та й Угоду про асоціацію певно не дуже то й брав до уваги.

Ось тому зараз Україну хейтять сатрапії Кремля в Європі, а Київ мовчить. Мовчить, тому, що ймовірно, хтось "і в темі, і в долі". Може Че Гевара щось знає… Підозрюваний Галущенко… Міндіч…  Не раз зазначав, що НАБУ та СБУ давно мали б приділити увагу діянням в Укртранснафті.

Щодо позиції Єврокомісії стосовно відновлення транзиту по "Дружбі", то вона звісно, є тупою і ганебною. На Брюссель шахеди не прилітають поки що, тому мислення євробюрократії лишається мисленням мирного часу. Війна ж в Україні. А оскільки з Києва не повідомляли про надзвичайну ситуацію, а в Будапешті та Братиславі під кураторством Москви часу не марнували, то маємо те, що маємо.

Джерело

Про автора.  Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.