Друзі Путіна: Орбан не дає Сербії та Угорщині злізти з "нафтової голки" Кремля

Адміністрація колишнього президента США Джо Байдена 10 січня 2025 року запровадила найширший пакет санкцій, який коли-небудь ухвалювався проти нафтогазового сектору Росії. Це мало зменшити доходи Росії, а отже і вплинути на її здатність продовжувати війну в Україні.

У цьому санкційному списку опинилося NIS ad Novi Sad – акціонерне товариство "Нафтова індустрія Сербії" (Naftna industrija Srbije) зі штаб-квартирою в Новому Саді. Нині великою часткою компанії володіє Росія: Gazprom Neft - 44,9% акцій, "Газпром" - 11,3%. А от Сербія лише 29,9%. 

Колишній помічник державного секретаря США з питань Європи та Євразії Джеймс О'Браєн в січні 2025 року заявив: "Щоб уникнути санкцій США, Сербія повинна повністю позбавити Росію права власності на Національну нафтову компанію Сербії  найбільшу енергетичну компанію країни".

Це стривожило сербів, адже NIS є ключовим підприємством для сербської економіки. Компанія щорічно сплачує до бюджету 2 мільярди євро, бувши найбільшим платником податків (приблизно 15% усіх доходів). На долю NIS припадає 5,1% валового внутрішнього продукту Сербії. Крім того, ця компанія посідає перше місце серед експортерів у країні. У Росії інформацію щодо NIS зустріли критикою, зокрема міністр закордонних справ Лавров заявив, що Росія запросила термінові перемовини з сербською стороною. У лютому 2025-го він повідомив, що Росія і Сербія домовилися продовжити співпрацю, щоб "не завдати шкоди загальним інтересам у сфері енергетики на фоні санкцій проти "Нафтової індустрії Сербії".

Попри запровадження санкцій на початку 2025 року, Сербія до жовтня отримувала відтермінування від Мінфіну США – тимчасові ліцензії для ведення бізнесу. А от надалі безперебійна діяльність компанії опинилася під загрозою. Банки масово почали відмовлятися від обробки платежів NIS. Натомість Белград фактично пішов на тимчасове порушення санкційного режиму, дозволивши зберегти платіжні операції NIS (у т.ч. за участю центрального банку), аби компанія змогла виплатити зарплати й виконати першочергові зобов’язання. І це попри загрозу накладення вторинних санкцій проти сербської банківської системи. 

Президент Сербії Александр Вучич заявив росіянам про необхідність продати їхні акції до 15 січня 2026 року. Інакше Сербія буде змушена розглядати можливість внести зміни до свого законодавства, аби фактично націоналізувати російську частку.

Але до чого ж тут Угорщина? Річ у тому, що вона, на відміну від Сербії, отримала спеціальне виключення із санкцій США на імпорт російської нафти після зустрічі Орбана з Дональдом Трампом 7 листопада. Мова йде про паливо, що транспортується трубопроводами "Дружба" та "Турецький потік". Обґрунтування Орбана вкотре стосувалося того, що Угорщина не має виходу до моря, а отже і шляхи постачання нафти обмежені, інфраструктура ж налаштована на російську нафту. Це нібито й ускладнює перехід на інші джерела постачання. Але відтак, зберігаючи можливість купувати російську нафту, Угорщина може торгувати нею, як своєю. А отже це може знівелювати будь-які санкції проти російського палива. 

Тезу щодо неможливості диверсифікувати шляхи постачання нафти Угорщиною, розбив прем'єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович. Він додав, що потужностей Адріатичного трубопроводу, яким керує хорватська компанія JANAF, вистачить. Трубопровідна система проходить через територію Хорватії та має відгалуження до Словенії, Боснії й Герцеговини, Сербії та Угорщини. Також Пленкович висловив здивування тим, що цей "помилковий наратив" знаходить певне схвалення з боку Сполучених Штатів. У цій фразі він має на увазі відстрочку від санкцій проти нафтових компаній РФ для Угорщини.

15 листопада США відхилили запит юристів NIS про продовження ліцензії для діяльності компанії та чітко сформулювали вимогу щодо повного виходу Росії з капіталу. Російський так званий пакет – це, нагадаю, 56,1%. Змінити російського співвласника компанії дали строк до середини лютого 2026 року. 

Водночас 29 листопада Орбан мав розмову з Путіним. Темою перемовин, зокрема, стало те, що санкції США спричинили нібито брак пального у країнах Східної Європи. Також сторони обговорили можливість угорською компанією MOL отримати частку сербської NIS. Тобто фактично, аби Угорщина викупила 11,3% акцій – це частина Gazprom, що зробить РФ не домінівною. Це може дозволити Сербії відновити роботу компанії, а Угорщині – посилити свій вплив, торгуючи фактично російською нафтою. З меседжем, що Будапешт був би "радий" отримати частку у NIS, Орбан вже відвідав Сербію. 

Александр Вучич намагається теж домогтися від США винятку із санкцій, але все ж уникає націоналізації підприємства, аби не загострити відносини з Москвою. Разом з тим, серед потенційних покупців у публічному полі називають також інших гравців (зокрема ADNOC) – це кампанія ОАЕ.

Але на заваді планам Кремля та Угорщини посилити енергетичну залежність Балкан стають Сили оборони України.  Нафтопровід "Дружба", це той шлях, який поки що забезпечує країни Східної Європи нафтою, неодноразово атакували впродовж 2025 року. Внаслідок чого відбуваються збої у функціонуванні. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан гостро реагував на атаки, звинувачуючи Україну в спробі втягнути Угорщину у конфлікт. Орбан також використовував ці атаки як аргумент для блокування вступу України до ЄС, стверджуючи, що Київ навмисне загрожує енергетичній безпеці Угорщини через відсутність угорської підтримки членства України в Союзі. 

Своєю чергою Київ наполягає, що удари завдаються по російській стратегічній інфраструктурі, і закликає Угорщину звертатися до Москви, а не Києва, оскільки Росія  розпочала агресивну війну. Удари по російському нафтопроводу "Дружба", бодай тимчасово, але зменшують потік кремлівських нафтодоларів, які Росія викидає на війну проти України. Кожна "аварія" на "Дружбі" викриває енергетичну залежність від Росії таких країн, як Угорщина та Словаччина. Відтак вони змушені в екстреному порядку переглядати свою енергетичну безпеку і шукати інші маршрути експорту. А Україна тим часом підкреслює, що Росія не є надійним партнером для Європи. А такі дії Сил оборони України значно прискорюють повну відмову ЄС від російських енергоносіїв, що працює краще, ніж навіть санкції.

Загалом процес пошуку "третього співвласника" NIS перебуває у стадії неформальних консультацій і значною мірою залежить від позиції США щодо санкційних винятків, а також від політичних домовленостей між Белградом, Будапештом і Москвою. При цьому варіант із входженням MOL виглядає ймовірним, однак у Сербії та сусідніх країнах він сприймається неоднозначно через ризики подальшої політизації енергетики регіону й посилення впливу Угорщини на нафтогазову інфраструктуру Західних Балкан.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.