Гарантії замість ілюзій: що чекає Україну в 2026-му і якою буде нова архітектура безпеки

Перший і визначальний — переговорний процес.  Саме результати мирних домовленостей стають головним чинником, який впливає не лише на дипломатію, а й на характер бойових дій.

Сполучені Штати чітко дають зрозуміти й Україні, і Росії, що виступають за припинення активної фази бойових дій. Це основний вектор, який буде впливати й на ситуацію на фронті, і на внутрішню політику у 2026 році.

Другим ключовим зовнішнім зрушенням є підписання договору про спільне використання надр, яке, на мою думку, є стратегічним проривом.

Це не просто економічна угода. Це політичні та економічні гарантії існування української держави. Вона формуватиме економіку України і її зовнішньополітичний вектор на десятиліття вперед.

Читайте також: 2026. У держави повинна зʼявитися стратегія досягнення Перемоги

Йдеться не лише про відновлення економіки, а й про розвиток вітчизняного ВПК, видобувної та переробної галузей, що напряму впливає на обороноздатність країни.

Кінець року позначився двома подіями, які матимуть довгий посмак. Перша — антикорупційне розслідування НАБУ ("Мідас"). Друга — відставка Андрія Єрмака. Хоча формально він залишив посаду, його "тінь" ще певний час впливатиме на політичні процеси. Українська система входить у фазу переналаштування після Єрмака, і цей процес не буде миттєвим.

Антикорупційний скандал навколо справи "Мідас" мав значно ширший ефект, ніж персональні відставки — він став ключовою подією 2025 року.

Йдеться не лише про відставку Андрія Єрмака та низки міністрів, а й про фактор дипломатичного тиску.

Сполучені Штати використали цю ситуацію як інструмент тиску на Україну. Корупційні ризики безпосередньо враховуються при ухваленні рішень щодо макроекономічної та військово-технічної допомоги.

Водночас одним із ключових внутрішніх здобутків року те, що владі не вдалося підпорядкувати антикорупційні інституції.

Основний успіх, на мою думку, це те, що не вдалося зробити НАБУ і САП ручними структурами. Це створює запобіжник від авторитарного дрейфу і мінімізує корупційні ризики в майбутньому.

Саме цей фактор безпосередньо впливає і на формування нової управлінської команди, і на політичні симпатії виборців.

Окремо варто звернути увагу на штучне нагнітання протистояння між США, ЄС та Україною, яке активно просувають російські спецслужби.

Водночас Європа усвідомлює, що український фактор — це гарантія безпеки для самого ЄС, і не зацікавлена у швидкому завершенні війни на умовах Росії.

Читайте також: 2025/2026. Все йде до загибелі Левіафана

Потрібно називати речі своїми іменами — Європа не готова за нас воювати. Пропозиції Каллас полягають у тому, щоб готувати українських військових, фінансова підтримка України й відповідно українського ВПК. Це не гарантії безпеки.

Пропозиції Європи не відповідають інтересам України. Натомість США пропонують дієві гарантії безпеки для України.

Американські гарантії безпеки є фактичною копією 5-ї статті НАТО. Там, в першу чергу, мовиться про військову частину гарантій територіальної цілісності України. При тому, що варто зауважити, Трамп робить акцент на тому, що це має бути не тільки гарантії від США, а й від Європи. Втім, те, що ми бачимо з боку Європи, не відповідає українським інтересам. Про це варто говорити. 

Натомість у нас акцент виключно на критиці політики США. Зі США цілком зрозуміла ситуація. Вони не зацікавлені в подальшому існуванні Росії в такому вигляді, в якому вона є. Власне, тому й гарантії дають на 10 років. Таким чином вони дають чітко зрозуміти, що в України є історичні перспективи повернення територій. За цей час в Росії багато чого може змінитись у звʼязку з фізіологічними процесами. Зокрема, смерть російського диктатора.

У глобальному вимірі відзначу системну політику США щодо ізоляції Росії, зокрема через послаблення її позицій на пострадянському просторі та в країнах "осі зла".

США поступово стискають Російську Федерацію, позбавляючи її стратегічних союзників і можливості впливу на світовій арені. Це визначатиме і 2026 рік.

Спеціально для Еспресо

Про автора. Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ "Права Справа".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.