Лавров знову розмахує ядерним кийком. Колонка Віталія Портникова

Можна сказати, що заява Лаврова – це вже нове слово в арсеналі ядерних погроз російського політичного керівництва. Раніше мова йшла швидше про те, що РФ готова застосувати свою ядерну зброю у війні з Україною, якщо дії сил оборони України будуть загрожувати національній безпеці й самому існуванню РФ. А де реально проходять так звані червоні лінії для Путіна в Кремлі, звичайно ж, не збираються пояснювати.

Однак із часом, коли стало очевидно, що ці погрози з боку самого Путіна та його найближчих соратників не сильно турбують Захід і саму Україну, російські чиновники вирішили перейти до нового  рівня погроз.

Тепер мова вже не про застування РФ як ядерною державою ядерної зброї проти неядерної країни – тепер ідеться про можливість прямого зіткнення однієї ядерної держави, тобто Російської Федерації, з трьома іншими ядерними державами, тобто США, Великою Британією і Францією. Тобто практично про армагеддон.

Читайте також: Нарешті США мають представити стратегію перемоги України над РФ. Колонка Сергія Згурця

Якщо точно сказати, чим саме російський міністр закордонних справ лякає Захід, то це дійсно вкладається в одне слово: він лякає західних лідерів армагеддоном, тому що саме ядерні країни, з погляду очільника МЗС, найбільш активно допомагають Україні. І тому з цими країнами неможливий  жодний діалог про нерозповсюдження ядерної зброї й взагалі про скорочення озброєнь – ядерна зброя потрібна самій Росії, щоб надалі погрожувати можливістю її використання, можливістю ядерної війни між РФ і західними країнами.

Не варто думати, що Сергій Лавров збожеволів. Адже в російському політичному керівництві прекрасно усвідомлюють, що ядерна війна, в якій братимуть участь РФ з одного боку і країни-члени НАТО – з іншого, не залишить від самої Російської Федерації каменя на камені. Але в Москві впевнені, що саме такий рівень погроз може примусити цивілізований світ врешті-решт відмовитися від інтенсивної допомоги Україні й таким чином створити для РФ сприятливі умови як для окупації й анексії території сусідньої держави, так і для примусу до капітуляції України на тих умовах, що їх висуватиме російський диктатор Путін.

Реакцію Лаврова також можна вважати до певної міри реакцією розпачу.

У Кремлі до останнього сподівалися, що США відмовляться від надання Україні допомоги на 2024 рік, що ця допомога так і залишиться в заручниках передвиборчої боротьби у США. Те, що спікер палати представників американського конгресу Майк Джонсон висунув на розгляд цієї палати питання про допомогу Україні й невдовзі воно буде схвалене сенатом і президентом США Джозефом Байденом, стало для РФ не тільки неприємним сюрпризом, але й спонукало до необхідності переглянути плани подальших військових дій на російсько-українському фронті.

Стало очевидно, що Путіну та його найближчим соратникам, навіть прихильнику алкоголю Дмитру Медведєву, зарано відкорковувати вкрадене шампанське. І звичайно, в цій ситуації Росія намагається налякати Захід так, щоб виключити можливість інтенсифікації допомоги Україні найближчими місяцями й роками російсько-української війни.

Заява Сергія Лаврова також може сприйматися як однозначний випад у бік Парижа після того, як президент Французької Республіки Емманюель Макрон підкреслив, що не виключає можливості того, що на території України, хай і не з бойовими цілями, з’являться війська країн-членів НАТО. Для російського політичного й військового керівництва така поява дійсно є жахливим сном, тому що насправді в Москві не ухвалили жодного рішення, яке б свідчило про бажання Володимира Путіна перейти до прямого воєнного зіткнення з країнами-членами НАТО. Таке рішення не ухвалюється насамперед тому, що сам Путін прекрасно усвідомлює після кількох років російсько-української війни, що у війні з натовськими державами без застосування ядерної зброї російська армія приречена на ганебну поразку.

Читайте також: Як Джонсон будив у Конгресі дух Рейгана

Адже ми бачимо, що відбувається з російськими збройними силами, коли з ними воюють навіть не сучасною західною зброєю. Що ж очікує на російських солдатів і генералів, коли з ними воюватимуть найновішою зброєю, яка є в розпорядженні армій країн-членів НАТО.

Ми скажемо вам що – швидка й болісна смерть, якій якраз і хотів би запобігти російський керманич. Йому потрібна своя армія для війни з колишніми радянськими республіками, а також, можливо, для ударів по власному населенню, якщо те в якийсь момент не сприйматиме владу Путіна як єдиний можливий варіант подальшого розвитку Росії.

Тож єдине, що залишилося в цій ситуації Сергію Лаврову, який завжди відчуває настрої Путіна й має безпосередні вказівки щодо своїх виступів від адміністрації президента Росії, — це залякувати Захід і підіймати рівень погроз на найвищий щабель. Адже що може жахливіше виглядати в інформаційному просторі, ніж обіцянка армагеддону — війни, в якій Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Велика Британія та Франція застосують ядерну зброю й таким чином поставлять під сумнів виживання десятків, сотень мільйонів людей?

Лавров знає що говорить. Однак навряд чи його погрози дійсно можуть перелякати Захід і примусити їх відмовитися від подальшої допомоги Україні. Адже така реакція на цю допомогу зі збільшенням рівня погроз і ядерним дивертисментом є прогнозованою, коли ми говоримо про те, як сприйматиме цю допомогу Російська Федерація Путіна, Лаврова та інших бешкетників.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.