Лотереї іранської війни

1. Памʼятаєте, як більшість з нас у березні 2022 року слухала Арестовича і думала: як добре, оце все, нарешті, скінчиться. Ну, щось віддадуть цій потворі, мабуть, десь на Сході. Може, він заковтне щось на Луганщині та подавиться? 

Приблизно так думали на Заході: як добре, в українців, нарешті, скінчиться зброя, їм буде не до прохань закрити небо або надати їм якусь летальну зброю. Памʼятаєте це? Світ допомагав біженцям, схиляв голови перед мужністю, співчував. І — все. 

Сучасні війни у прямому ефірі мають швидко закінчуватися, бо увага глядачів нестабільна, політики мають займатися чимось позитивним, їздити на відкриття або закриття олімпіад (чи випадково Янукович їздив перед початком війни 14 року в Сочі, Путін у 2022 тільки повернувся з Пекіну, а залпи біатлоністів у Мілані якраз збіглися з обстрілами Тегерана?). Політики мають відкривати Венеційські бієнале (знов з росіянами, якими керує донька генерала КГБ-ФСБ, подруга доньки міністра-коня Лаврова). І політикам незручно коментувати розбиту ракетою жіночу школу в Тегерані. Іноді політикам гарно вийти на палубу єдиного авіаносця в тисячі кілометрів від бійні та показати справжню міць та впевненість у собі. Коли у 2014 американці просили Турчинова не піднімати літаки з десантом на Гірське в ще не окупованому Українському Криму, вони розуміли, що велика держава може зробити з розграбованою і підготованою до захоплення Медведчуком та Януковичем Україною. Їм не хотілося і далі співчувати, бо в якийсь момент було ж це потрібно пояснювати електорату і вводити санкції. А так хотілося російських грошей, спокою та відкривати виставки та фестивалі. 

2. Сьогодні ситуація з Іраном схожа. Багато хто у світі, після 12-денної війни червня 2025 року розумів, що то був тільки перший раунд і молодший брат (Ізраїль), якому погрожує сусід-хуліган, звернеться до старшого брата; щоб хулігана цього разу не відлякали, а просто вбили. І багато хто вірив, що це відбудеться за два-три дні, або максимум 10 днів. Що це чергова операція виховання, що те, що в перший день було вбито учасників наради, зламає систему. Що політичні кола Ірану злякаються і відсторонять КВІР та аятол. 

Читайте також: Локальні розбірки як пролог до Світової війни

Ні, в Ірані немає політичних кіл, не повʼязаних із системою. Немає такої опозиції, яка виходить на вулиці зі зброєю. 32.000 жертв у вʼязницях — небагато для 90-мільйонної країни. Є місце ще для 100 тисяч чи трьохсот тисяч. Немає води? Так винні агресори. Національна валюта розсипалася у порох? У всіх є проблеми. Працює карткова система. 

Чи розуміли військові керівники США та Ізраїлю, що війна не на два-три тижні? Звісно, що так, бо були зроблені запаси зброї. Сьогодні машина бомбометання працює, як годинник. І результати є. Але Іран готувався. Днями Хезболла випустила понад сто ракет. Фактично це оголошення війни. Сто ракет з маленького шматочка землі поблизу Ізраїлю, під очима дронів, супутників, шпигунів, літаків та під ударами ізраїльської армії. Чи є чим стріляти хуситам, які "ми ще не починали"? Думаю, Іран підготував цю групу товаришів. 

Але сьогодні я хотів би сказати про інше — про те, що на територію Ірану дуже складно зайти й ще більш складно вести бойові дії навіть за підтримки авіації. Гори. Спека. Засуха. Населення, яке підтримує владу (хто через страх, хто через пропаганду, а хтось — абсолютно чесно є свідомим мусульманином, якому подобаються закони шаріату і дії аятол). Саме тому за останні дні ізраїльський премʼєр двічі звернувся до іранців в надії чи то переконати, чи то залякати. Але — в Ірані немає інтернету. Є мовний барʼєр. І є фактор консолідації перед зовнішнім тиском.

3. Нафта. Подивімось на кілька цифр, які можуть пояснити ситуацію. 

Країни-члени міжнародної енергетичної агенції домовилися випустити на ринок третину резервного фонду - 400 мільйонів барелів з 1.2 млрд резерву (ще є запаси на виробництвах, НПЗ та інше, 600 млн, які демпфірують ринок. 

Через Ормузьку протоку щоденно проходило близько 15 млн барелів на добу, приблизно третина йде і зараз: героїчно, з відключеними транспондерами (не іранська), менш героїчно, бо ризикують не обстрілом, а захопленням (іранські), кажуть, що є ті, що під охороною Пакистану, але США поки що не охороняє, хоча обіцяють державне страхування ризиків. 

Таким чином — розмороженого резерву вистачить на 40 діб. Але і це не зовсім вірний розрахунок, бо саудити розморозили трубопровід зі східного берега на західний, до Червоного моря; з 2 до 5 мільйонів на добу піде цим трубопроводом. Хтось ще збільшить видобування. Не Венесуела (там все погано, потрібно багато грошей), не Росія (там теж видобуток впав і швидко систему не запустити). США. Норвегія. Ті самі саудити, які вже почали використовувати автоцистерни для перевезення. Скоро ціна дозволить возити верблюдами.

Читайте також: Іранські нотатки. Трамп не планував цієї війни?

Так що, проблеми немає, лідери G7 сьогодні правильно відмовилися від звільнення російської нафти від санкцій? Ні, проблема є. Нафтовий ринок працює паралельно з газовим (і там все погано через проблеми Катару). 

Крім того, ціна нафти — це не економічна ціна, а психологічна. 2-3 прильоти шахедів по НПЗ однієї з постраждалих країн - +10-15 доларів до ціни. Бомбардування іранського термінала на острові Харк, яке знищить потужності для експорту майже всього видобування Ірану — ще 20-25 доларів до ціни. Початок реального запалювання танкерів в Ормузькій протоці іранцями, не на словах — ще 30 доларів на барель.

4. Іран має: шахеди, морські дрони, швидкісні катери, мінні катери, торпедні катери. Якусь берегову артилерію. США: вміють іноді це знищувати, але бояться шахедів. Ізраїль: має літаки та дрони. Власники нафти та орендарі танкерів: мають дуже дорогий фрахт, мають нервових капітанів, страхові кампанії, що щоденно накручують внески, мають в танкерах дуже дорогу нафту і це зігріває їх нервовими арабськими та перськими ночами. Але — весь час думають про те, що Трамп може оголосити перемогу і завтра нафта стане коштувати 45 чи 50, а фрахт одразу не здешевшає. 

У цій лотереї є ще один фактор. Можна тихенько з вимкненими транспондерами пройти Ормуз, швиденько обігнути аравійський півострів зі Сходу і … піти на дно від удару єменської ракети. Тому стрибки ціни на нафту — це тільки перші гойдалки, наступні злетять вище.

5. Нафта є не тільки психологічним товаром і індикатором біржових нервів. Вона є складовою більшості товарів та послуг на планеті. Нафтові ризики підіймають ціну золота, ганяють вверх-вниз вартість криптовалют, створюють величезні бюджетні дефіцити країн та компаній, і змінюють настрої виборців. 

Про останнє і дбає Трамп. Ми можемо бути впевнені, що його сімейні та партійні аналітики щоденно рахують дні до виборів та механізми фіксації цін на пальне. Моторне пальне — частина, причому значна частина ціни на харчі, і для бідних країн його зростання — це привид голоду. І найбільш чутлива до нафтової лихоманки галузь — авіація. Продаж квитків лоукостерами — фактично і є продажем пального. Дивимось. Рахуємо. Розуміємо, що два-три тижні Арестовича є мрією багатьох світових лідерів. І так, вони прикладуть до цього зусиль. А Іран грає в довгу.

Джерело

Про автора. Олександр Красовицький, український видавець, генеральний директор і основний власник видавництва "Фоліо".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.