Майже близнюки

Обидва йшли в політику руйнувати інституції та усталені процедури. І досягли в цьому чималих результатів.  

Обоє покладаються в ухвалені та втіленні рішень на вузьке коло наближених. Здебільшого теж позасистемних гравців без належного політичного досвіду.  Визначальним у відборі в це коло є лояльність. 

Обоє головним джерелом легітимності влади вважають популярність,  відтак орієнтація на рейтинги — це не просто підготовка до ймовірних виборів, а постійний стан свідомості, який визначає напрямок руху. Відтак немає жодного визначеного наперед напрямку. 

Читайте також: Чому у боротьбі зі ЗМІ Трамп не пішов шляхом Зеленського? 

Стратегія — ніщо, лиш тактика, яка постійно міняється. Пробуємо усе, просто тому, що можемо і, можливо, це сподобається виборцям, які вже втомилися від ходіння попередньою стежкою. 

Обоє не розуміють потреби медіа і вважають кориснішим пряме спілкування з народом. Бо критерієм оцінки інформації є не її корисність та правдивість  (саме для цього потрібні професійні журналісти), а охоплення. Тому найкращими в спілкуванні є соцмережі — вони просто доносять сказане, швидко і масово. А воно є правдою тому, що той, хто озвучує його, уважно слухає народ і знає, що від нього хочуть почути. Все інше — фейки та вигадки політичних опонентів (особливо попередників), які заважають будувати новий світ. 

Різниця між ними не в підходах, а лиш можливостях, а відтак масштабах наслідків їхніх дій. 

Здається, вже немає потреби називати імена?

Джерело

Про автора. Володимир В'ятрович, історик, народний депутат України.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.