Може, припинімо експерименти над собою?

У нас на кордоні 200 тисяч рил і колони танків, що тягнуться на десятки кілометрів? Хм... Дайте подумати... Може, проведемо мобілізацію? Побудуємо укріплення? Розробимо план евакуації населення? Запустимо свій ВПК і почнемо виробляти банальні снаряди й міни? Ніт! Давайте подивимося, що буде, якщо нічого не робити. 

Подивилися. Не сподобалося. Але... Кінець 2022. Відбилися. Звільнили Харківщину. Може, давайте спробуємо на плечах відступаючого ворога вийти на Азовське море і відрізати Крим, поки росіяни деморалізовані й мають проблеми з особовим складом? Ніт! У нас фортеця Бахмут! Давайте покладемо тут кілька десятків тисяч боєздатних людей, а на південь нам не треба. Там ще Суровікін не закінчив свою оборонну лінію будувати. Давайте спробуємо на південь через рік, коли окупанти все замінують і проведуть мобілізацію. Подивимося, як воно буде.

Подивилися. Знову щось не так. Наступ на південь провалився. Людей не вистачає. Техніки не вистачає. Може, проведемо мобілізацію і хоч люди будуть? Але ж скоро вибори. Мобілізацію не можна, там же наші виборці, уставшиє от войни. Давайте краще наловимо дідів в бусіки. Отлічна піхота, рекси! Подивимося, як хворі діди будуть з Вагнером воювать. 

Подивилися. Хм... Не воно. А давайте ввалимо союзників, бо щось мало допомагають. Байден, чому ми не в НАТО??! Зброю давай! Що? Хотіли б більше вдячності від нас за вже передану зброю? Добре! Будемо щоранку дякувати Бену Воллесу. Так їх, буржуїв! Подивимося, що вони на це заспівають!

Читайте також: Часи "Байден, дай ППО!" закінчилися

Подивилися. Десь 8 місяців ЗСУ воювали, практично, без нових постачань зброї. Союзники чомусь образилися і не дали зброї. Цікаво, чому це раптом?? 

Але ми продовжуємо експерименти. Південь проїб*ли ™, зброї немає, людей немає, ворог провів мобілізацію і наступає. Щоб ще таке придумати? Є ідея! А давайте знімемо Головнокомандувача ЗСУ! Ми ж іще не бачили, як зміниться ситуація на фронті, якщо в розпал боїв змінити Головнокомандувача. А інтересно ж! 

Подивилися. Відступаємо. Лінія фронту вже наближається до Дніпра і Запоріжжя. Але ж у нас є Укроборонпром! Давайте швиденько ліпити свої міни із гі*на і палок! Подивимося, а раптом хоч зараз все вийде! 

Подивилися. З 20 мін нормально влучає одна. Зараз ми тут.

І, можливо, ці цікаві експерименти над собою були б навіть веселі та смішні. Якби ми воювали з Молдовою. Але ми воюємо не з Молдовою, а з Росією — одинадцятою економікою світу і другою армією світу. 

Читайте також: Війна триватиме ще багато-багато місяців

Що прикметно, Росія не ставить експериментів, як Україна, а воює серйозно, на повну потужність. Ціною величезних витрат відновила ВПК. Постійно вдосконалюється, масштабує хороші досвіди, виправляє погані практики. Активно копіює наші найкращі напрацювання. Залучає союзників не тільки як постачальників техніки, але і як постачальників солдатів. Як підсумок – Росія наступає і кожен день захоплює наші землі, наших людей. 

Давно пора припинити ці вс*аті експерименти й почати воювати, як дорослі. З плануванням, стратегіями, хорошими кадровими рішеннями, залученням бізнесу, громадянського суспільства до державного управління. Не можна продовжувати вдавати, що ми воюємо на повну, коли війна стосується тільки вузького прошарку воїнів, членів їх сімей, волонтерів, громадянських активістів. Так, прой*бано дуже багато. Дещо виправити вже не можна. Але багато чого ще можна і треба виправити. 

Це тяжка, рутинна, невдячна і не дуже помітна робота, яку треба робити, щоб ми залишилися на цій землі не в легендах і спогадах, а в реальному житті. Може, пора починати?

*Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.