Новий-старий вибір європейців: між Гітлером і Тельманом

При цьому особливої консолідації навколо поміркованого кандидата не спостерігається. Премʼєр-міністр країни та лідер консерваторів Луїш Монтенегру обережний, бо не бажає загострювати стосунки із ультраправим електоратом, ба більше — бажає його перехопити. Й така нерішучість тільки посилює позиції ультраправих. 

В Європі вже є країни — і провідні — де саме ультраправі є головними партіями правого спектра, а традиційні консерватори залишаються при владі тільки завдяки хитким союзам з традиційними лівими та лібералами. 

Що тільки полегшує задачу ультраправим політикам від Вашингтона чи Будапешта, готових звинувачувати традиційних консерваторів у відмові від принципів. 

Читайте також: Новий світ буде світом жорсткого прагматизму

Але якщо такої консолідації не буде, ультраправі стануть все більше перемагати на президентських й парламентських виборах по всій Європі.

Ще одним наслідком цього процесу стане — якщо вже не стало — усвідомлення лівими того простого факту, що вони не можуть боротися із сучасними постфашистами у білих рукавичках, і для успіху їм потрібні власні радикали. Це вже відбувається, скажімо, у Франції, де найпопулярнішим політиком лівого табору є одіозний Жан-Люк Меланшон. 

У результаті європейцям невдовзі можуть запропонувати той вибір, який вони вже робили сто років тому — вибір між Адольфом Гітлером та Ернстом Тельманом.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів