"Оточення на Курщині": Трамп не може визнати, що Путін його послав

Є просте пояснення: бо Трамп. І все. Це все пояснює. Не треба шукати чорну кішку в темній кімнаті, а банан іноді просто банан.

Але якщо шукати? Якщо знову шукати логіку в діях президента США?

Перша: Трамп повірив Путіну, який розказав це його другу-забудовнику, якого перед цим промаринував 8-годинним очікуванням і який був уже готовий повірити в усе. Навіть Янукович, здається, чекав менше. Але нехай скаже "спасибо", що Путін прийшов без собаки чи без Лукашенка. Хоча і це не факт…

Це і добре і погано одночасно. Погано, бо Трамп вірить Путіну. На слово. У будь-яку нісенітницю. Чому такий варіант добрий? Ну, бо він не передбачає жодного підступу і хитрого плану. Чому погано, пояснювати не треба. Хоча коли в тебе Тулсі головна в розвідці, то нічого доброго з того боку очікувати не варто.

Читайте також: "Я був дещо саркастичним", - Трамп про передвиборчі обіцянки завершити війну в Україні за 24 години

Друга: Трамп не вірить у цю дурню, але каже. Навіщо йому це?

Можливо, це реакція на реакцію американського суспільства, яке вже з відвертою підозрою дивиться на шашні з Путіним. І треба показати, що Трамп і Україні допомагає. І от урятував десятки тисяч солдатів. Чим не заявка на нобелівку?

А можливо, Трамп чудово зрозумів, що Путін його послав. Оцим "я погоджуюсь на перемир'я, але". Бо навіть Трамп знає, що все, що йде до "але" не рахується. А там ще Путін та Сі разом підтримали Іран проти Трампа. Досить красномовно, особливо в контексті бажання відірвати Росію від Китаю.

Але визнати, що його послали, Трамп не може. І має постійно демонструвати прогрес. Fake it till you make it - це дуже американська культурна парадигма. Дивна для нас, але "ок" для американців. І тому в понеділок він, Трамп, врятує десятки тисяч солдатів і покаже, що прогрес іде. Тому і санкції проти Росії посилюються в тиші, бо оголосити про це — означає визнати причину, визнати, що Кремль має тебе за дурня.

Погано, якщо врятувавши віртуальні тисячі українських воїнів, Трамп повернеться до тиску на Україну, наближаючи, так би мовити, переговорні позиції. Вимагаючи подальших поступок. Щоб задовольнити Путіна. І врятувати власне его Трампа і його Нобелівську премію. А може ще забезпечити всі ті стрьомні угоди, про які зараз пише західна преса, де якісь рєшали труть тьорки з росіянами, і не зрозуміло, чи є в них мандат, чи то стандартна рєшальська тактика човникового бізнесу.

Але все це просто фантазії. І іноді банан це просто банан.

*Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.