Польсько-американо-російсько-молдавсько-білоруський обмін. Чи варто напружитися Україні?

В цьому обміні США та Росія мають прямо протилежні цілі. Але Москва, схоже, пішла на поступки Вашингтону, виходячи з головного принципу комунікації з Трампом: не сваритися і тягнути час

Зміст

1. Формально - це обмін 5 на 5 в якому взяло участь 7 країн. Але, якщо говорити про головних фігурантів, маємо "головного" героя для поляків і двох для Москви.

2. Обмін польського білоруса Почобута на російського археолога Бутягіна, який займався розкопками в Криму та на високопоставленого молдавського силовика Балана, який шпигував на користь Росії - складна комбінація, яку вдалося провернути перш за все, завдяки старанням США. Поляки вже дякують американцям. Але цей обмін був би неможливим без росіян, які в цьому конкретному випадку мають прямо протилежні з американцями цілі.

3. Ціль США, крім гуманітарної, схоже є продовженням ідеї входження в калійний ринок Білорусі (саме проти цього категорично виступає Москва). Білорусь може експортувати добрива лише через чотири країни: Литва, Латвія, Україна та Польща. Схоже, США розпочинають гру по деблокуванню польського, а в майбутньому, можливо і литовського кордонів. Наголошую, починають гру. Бо ні в Вашингтоні, ні в Варшаві, ні в Вільнюсі Лукашенку особливо не довіряють. І перед спробую зіграти в серйознішу гру пробують тактику дрібних перемог.

4. В Москві прекрасно розуміють стратегію США і тому погодилися на цю гру, отримавши взамін дві символічні перемоги: Балана і Бутягіна. Поляки теж отримали те, що хотіли: Почабута особисто зустрічав Туск. При цьому росіяни слідкують за тим, щоб калійні переговори не виходили за межі обміну політвʼязнями і неипереходили в еуономічну площину без відома росіян.

5. Щодо Лукашенка, то він просто не міг не погодитися на цей обмін під тиском з Москви та Вашингтона. Проте всі попередні дії Лукашенка показують, що він боїться зближення з Трампом і вважає, що потрібно максимально тягнути час і робити складнішими кроки по зближенню з Вашингтоном (загравання з КНДР яскравий тому приклад).

6. Простіше кажучи, Лукашенко більше боїться Путіна ніж Трампа, а тому буде пробувати петляти максимально довго, щоб не допустити американців на свій калійний ринок. А погодиться на це він виключно в той момент, коли це стане в тому числі грою росіян. А це може статися в той момент, коли (точніше якщо) РФ та Вашингтон розширять поле для переговорів в тому числі і на Білорусь.

Читайте також: Чи варто вивчати штучний інтелект з першого класу?

7. У нас багато хто почав говорити, що цей обмін - ледве що не поразка України. Це точно не так. Україна тут нічого не виграла і не програла. Ми всього лише спостерігачі.. Чи варто нам вже напружуватися через цей обмін і взагалі через цю гру США? Поки точно ні. До розблокування польського кордону ще дуже далеко. Але гра вже почалася. І нам треба чітко для себе визначитися, де наше місце в цій майбутній грі, особливо зважаючи на те, що в переговорах Україна - Росія - США може зʼявитися білоруський фактор.

Джерело

Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

2026, понедiлок

29 червня