Позбувшись "ядерки", ми викупили себе з російського рабства

Ми будуємо гіпотези  — а як би було, якби до всього, що ми маємо зараз, ще б ядерну зброю. Ми уявляємо, наче  українська ядерна зброя прямо з 1993 року перелітає одразу в руки Порошенку чи Зеленському і вони такі перед Путіним - ха! Як ковбої з пальцем на гачку. 

Але ніт. Українській ядерній зброї зразка 1993 року довелось би пройти весь історичний процес разом з Україною, побувати в руках Кучми та в руках Януковича. Безпосередньо вплинути на історію нашої країни і її демократичний та цивілізаційний розвиток. Себто, цілком імовірно загальмувати його і звернути з праведної дороги. Бо ми й без ядерки звертали з неї не раз і повертались на потрібні стежки через глибокі політичні потрясіння і великі жертви.

Так, теперішньої війни може б і не було, бо до неї б і не дійшло — Яника з ядерною зброєю не сковирнув би ніякий Євромайдан, а Небесна сотня легко стала б Небесними тисячами. І Помаранчева революція пройшла б не так лагідно. США остерігалися б наших президентів-диктаторів з ядерною валізкою так, як зараз остерігаються Путіна. І нас, імовірно, чекала б доля Білорусі. 

Америка відбирала зброю в корумпованої бідної пострадянської держави, котра щойно отримала незалежність і навіть не знала до ладу, що з нею робити. Америка не була упевнена в майбутньому нової держави на карті світу. 

Читайте також: Будь ласка, не називайте це Третьою світовою...

Остерігалась що інфантильні та без досвіду українці оберуть собі у президенти когось, хто вбиватиме журналістів чи взагалі крадія шапок і вручать йому в руки ядерну валізку з червоною кнопкою. І скажіть тепер чесно, що їх страхи були марними й ми достойно б донесли цю ядерну зброю аж дотепер.

Ми всі забули про економічну кризу і гіперінфляцію 90-х і перманентні непіднімні борги за російський газ, заплатити за який ми не мали власних коштів, а кредитних нам не давали через ядерку. 

Цією угодою ми викупили себе з російського рабства, бо в нас було два шляхи — або російські кредити, або західні. І під економічною блокадою Заходу ми б просто впали в обійми Росії. Ми обрали розумно. Серед тих варіантів, які були.

Казати, що США нас кинули — невдячна неправда. З 1995 року США активно включились у підтримку економіки та демократичних процесів нашої держави, політичного стримування Росії, активну підтримку наших революцій. Забуваючи це, ми колективно приміряємо роль Путіна, який стверджує, що Другу світову виграв СРСР сам без союзників, а здебільшого Росія. Це не так.

Вже не кажучи про роль і підтримку США від 22 року. Але без їх підтримки ми б навіть не доповзли до 22-го демократичною державою зі стабільною хоч трохи сильною економікою. Не вміємо ми наразі таке самі, потрібні партнери. 

Справді порушила Будапештські домовленості лише Росія, порушивши нашу суверенність і кордони. Всі претензії мають бути лише туди. 

Читайте також: Про ядерну зброю та ілюзії

Та і, зрештою, навіть якщо гіпотетично уявити що в нас зараз є ядерна зброя — і що? Вдарити по Москві, щоб автоматично прилетіло таке ж назад? А сенс? Ядерна зброя стримала б Росію від нападу? У 2014-му вони використали сепаратистів, бити не було по кому, не по своїх же Донецьку чи Луганську. 

І зараз Зеленського від застосування ядерки Захід стримував би так само як стримує Путіна. Жорсткими погрозами та ультиматумами. І хіба ядерна зброя Росії стримала Україну від операції в Курській області? Нічим би нам це не допомогло, це просто чергова мрія про чарівну таблетку, в ряду з хаймарсами, леопардами, F-16 і ударами по Росії західною зброєю. Ну от маємо ми це все і що? Навпаки, війна між Росією та Україною, в яких в обох є ядерна зброя дуже сильно ускладнила б завдання НАТО. І не такою очевидною була б їх підтримка однієї з супротивних сторін, тобто нас.

То сенс взагалі стільки часу витрачати за ностальгію за цим страшним спадком Радянського Союзу? Ми обміняли його на нормального друга, який приніс нам у підсумку більше користі та перспективу рухатись  від Росії до розвинутих країн. 

Ну, а швидкість і спосіб руху — вже повністю наша проблема.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.