Сенс — це звʼязок із майбутнім, звʼязок із тим, чого ще нема

• Сенс — це напрямок. Дослівно — напрямок руху. Тобто це звʼязок з майбутнім.
• Сенс — це звʼязок. Ми, живі істоти, передусім прагнемо звʼязку. Взаємного звʼязку.
• Сенс — це плетіння. Це те, що Беньямін називав Penelope-Arbeit, роботою Пенелопи. Стара текстильна метафора.

Але Пенелопа не лише плела, а й розплітала. Не лише звʼязувала, а й розвʼязувала.

Сенс будується і тоді, коли ми розвʼязуємо, тобто звільняємося від звʼязку. Але звільнення від звʼязку потрібне передусім як пошук нового звʼязку. Як пошук нового сплетіння.

Читайте також: Про тоталітарний погляд на історію

Тому свобода-від неможлива без свободи-для. Свобода-для дає свободі-від її сенс. Розвʼязування неповне без мрії про новий звʼязок. З людиною, живою істотою, ідеєю, емоцією, сподіванням.

Миті озаріння, які з нами трапляються, — це миті відкриття прихованих звʼязків. Мережива прихованих звʼязків. Це усвідомлення, як одне повʼязане з іншим.

Прагнення звʼязку — це те, що виходить за межі багатьох старих філософських опозицій. Між матерією і духом, наприклад. Чи між свободою і необхідністю. Бо це прагнення глибше, ніж ці опозиції. У ньому є матерія і дух, у ньому є свобода і необхідність.

Сенс — це напрямок. Напрямок — це мрія про майбутнє. Сенс — це звʼязок із майбутнім, звʼязок із тим, чого ще нема.

Тому в кожному пошуку сенсу є таємниця народження, таємниця пошуку того, чого ще не було.