Що слід читати під заголовком WSJ?

Саме так, леді й джентльмени. Саме так. і не інакше. 

Читайте також: Привчити Росію до поразок

Тут треба довго писати про те, що таке WSJ і ким є для США Бернар-Анрі Леві, якому належить ця стаття, — коротко сказала б так: WSJ - це не NYT: видання солідне, про репутацію свою дбає, прогнозами псевдоекспертів старається не розкидатись, — коли вони у 2004 р. опублікували мою полум'яну "виборчу" статтю з обіцянкою "це Росії так легко не вдасться" акурат в день початку Помаранчевого Майдану, то щасливий редактор аж потім мені признався, що це був найризикованіший крок за всю його кар'єру, — і тут теж, як і тоді, opinion, але не треба бути втаємниченим в "хімію" медійної кухні, щоб розуміти: загальна настанова змінилась — про те, що Росія справді прогрАє нам війну, в реально осяжному майбутньому, вже можна і треба відповідальним дядям і тьотям говорити вголос і без знаків запитання, і ось такі "зміни дискурсу", далебі, куди показовіші й цікавіші для аналізу, аніж водо-в-ступі-товчіння "що сказав Трамп/що сказав Путін"...

Словом — тьху-тьху, щоб не зурочити, виглядає, що ось це нарешті й почавсь наш контрнаступ, "неевклідівський" і "нелінійний", ніким не передбачений, — молимось і донатимо: наперед би більше! 

А що в стрічку при тому долинає глухий гул від кумедних ламентацій нібито-наших (?) "експертів", котрі, беквокалом соловйовим-скабєєвим, лякають натомість українців Дуже Розгніваним Путіним (переклад рашистського "ждітє атвєтку"), - то це ІПСО є ще один доказ, що Україна таки, нівроку, перемагає: копійчана агентура й корисні ідіоти — єдина армія, яку рашка може мобілізувати (й справно мобілізовує), коли не знає, що їй робити.

А ми — знаємо.

І перемагаємо.

І переможемо.

Джерело

Про авторку. Оксана Забужко, письменниця

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.