"СВО" імені Орбана

Інформаційне поле, яке утворилося в Україні після цього гучного інциденту, демонструє, що випробування пройшло незадовільно. Навала маніпуляцій і фейків, які були вкинуті в публічний дискурс, призвела до утворення конспірологічної версії про "відмивання грошей українською елітою, які намагалися сховати награбовано в Сербії". Попри аргументовані спростування кожної позиції цього твердження, деструктивний наратив залишається в публічному полі й продовжує розповсюджуватися через сарафанне радіо. Думаю, кожен з вас зустрічав відповідні дописи в соціальних мережах чи чув десь в громадському транспорті, в черзі, на роботі, під час спілкування із родичами… Чим пояснюється успіх цієї дезінформаційної кампанії?

З точки зору генерального наративу та управлінських рішень все нібито було зроблено правильно. Ключові відомства і організації, Міністерство закордонних справ, Національний банк, "Ощадбанк", зафіксували свою чітку позицію і діяли відповідно до ситуації. Але от з погляду інформаційного супроводу кризи можна побачити кілька суттєвих прогалин.

Почнемо з того, що громадськості не було надано простого, чіткого, і максимально наочного опису подій, заснованого на фактах. У перші години після того, як інформація про затримання інкасаторських автомобілів стала публічною, коли вже пролунала офіційна заява української сторони, детальні пояснення цієї, безумовно, кричущої ситуації, не були паралельно озвучені та "розжовані" для широкого загалу, не були максимально розповсюджені каналами, які є популярними у громадян у наочному та зрозумілому представленні.

Йдеться про факти щодо того,

• що саме "конфіскували" угорці, тобто, що це була за валюта та інші цінності;
• хто саме був затриманий, хто ці люди, яку функцію вони виконували;
• де саме стався інцидент, буквально із визначенням місця на мапі й розповіддю про маршрут загалом;
• що це за угорський антитерористичний центр, який проводив затримання (це безумовно важливо для загального розуміння події);
• контекст нинішньої політичної ситуації в Угорщині (фінальна стадія передвиборчої кампанії, головною темою якої Орбан обрав протистояння з Україною та особисто із Зеленським).

Зауважу ще раз, що йдеться про перші години після появи інформації про інцидент.

Читайте також: Заручники Орбана: як слова Зеленського і 90 млрд від ЄС призвели до скандалу з інкасаторами

Заяви, з якими виступили наші посадовці, офіційні повідомлення відповідних структур, хоча і були правильними з точки зору основних меседжів, всіх цих пояснень не містили. Медіа також не зробили цю роботу. Можливо, тому, що не отримали інформацію від державних органів, чи не отримали "добро" на її оприлюднення від відповідних структур, чи просто не стали цим займатися. Але в підсумку чіткої і ясної картини того, що відбулося, із самого початку цього скандалу ми не мали.

В ці інформаційні порожні місця негайно "заповзла" дезінформація. Тим більше, що в команді Орбана працюють професіонали – угорські опозиційні медіа пишуть про залучення до його виборчого штабу російських політтехнологів, а його політичні опоненти стверджують, що йдеться навіть про прибуття до Угорщини спеціалістів із ГРУ РФ.

На цьому етапі до розкрутки антиукраїнських меседжів приєднуються українські лідери суспільної думки. Починається друга фаза "спецоперації Орбана", яка і призводить до циркулювання в суспільній думці конспірологічної версії про гроші українських можновладців, які везли до Сербії.

Звісно, ми всі далекі від ідеалізації нашої влади. Але коли замість підтверджених аргументів починають висуватися голослівні звинувачення, виникає бажанні все ж таки спочатку розібратися, що відбулося насправді, а потім вже генерувати обвинувальні виступи.

На цьому, другому етапі інформаційної битви навколо затримання українських інкасаторських автомобілів, в нашому медіаполі вже з’явилися деталі інциденту та пояснення того, що сталося.

Насамперед було наголошено, що інкасаторський рейс був рядовим, звичайним, а цінності, що перевозили, призначалися для поточної роботи українських банків. Це було підтверджено самими банкам безпосередньо, і "розжовано" експертами.

Було надано пояснення що до того, що вантаж супроводжували саме інкасатори. Окремо спростовується твердження щодо "високопосадовця спецслужб", який нібито "мав наглядати за цінностями перших осіб".

Читайте також: Російсько-угорська провокація приречена на провал

Конспірологічна версія про те, що інкасаторські машини їхали в Сербію замість України, теж спростовується. Як на мене, це можна було б зробити набагато ефективніше, але це тому, що я за останні роки проїздила ту окружну Будапешта 100500 разів на рейсовому автобусі, на "бусику", на авто... Мені чудово відомо, що ця траса є своєрідним хабом, звідки можна повернути на Австрію, Сербію, але й на Словенію, Хорватію, Румунію, Словаччину…, і, звичайно, це і є дорога в Україну.

Цікаво, що "сербський слід" активно просували саме українські лідери суспільної думки. Як мені підказала колега, версія про "поворот на Сербію" розрахована на тих, хто ніколи не прямував повз Будапешт з до Відня, Любляни, Загреба чи Белграда, тобто для угорців вона не годиться, а для українців в Україні — ОК. Окрім того, наші люди ще пам’ятають історію ексгенерала СБУ, якого затримали в Сербії зі смарагдами (як приватну особу на приватному авто, але то дрібниці, які губляться в людській пам’яті). Тому Сербія вже запам’яталася в нас як "місце збору" корупціонерів з України.

Є ще один нюанс, який мав би сербську версію спростувати: прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вірний союзник президента Сербії Александара Вучича, тому ідея, що угорський лідер раптом взявсь викривати саме українсько-сербську корупційну оборудку, виглядає нереалістичною. Втім, знов таки, це не є очевидно для загалу. 

Ще одне питання, яке залишилося незрозумілим громадськості – це те, що то за угорський антитерористичний центр проводив затримання. Чомусь українські журналісти не зацікавилися цією структурою, а дарма.

Офіційно TEK (Terrorelhárítási Központ), Антитерористичний центр Угорщини — елітний підрозділ поліції спеціального призначення, — створено у 2010 році для боротьби з тероризмом та організованою злочинністю. Втім, вже давно опозиційні до Орбана медіа в Угорщині та на Балканах називають Центр "політично лояльною приватною армією" та "преторіанцями Орбана" і наводять на підтвердження таких визначень приклади діяльності цієї структури.

Одним з останніх скандальних кейсів стала підготовка спецоперації із… "евакуації" проросійського лідера боснійських сербів Мілорада Додіка з Боснії і Герцеговини до Угорщини, щоб не дати можливості правоохоронцям з Сараєва його арештувати. Додіка тоді не стали затримувати, і кілька десятків угорських спецпризначенців, які в’їхали до Боснії і Герцеговини на приватних авто без зброї, отримавши всю амуніцію і спецтранспорт пізніше, вже на місці, повернулися додому. Той скандал і досі згадують в БіГ, особливо на тлі того, що в цьому році ТЕК відкрив свій філіал у вотчині Додіка, Республіці Сербській, тобто, в сербській автономії Боснії і Герцеговини. Нагадаю, що Мілорад Додік є найбільш проросійським політиком в регіоні, який не просто просуває кремлівський порядок денний, а й регулярно відвідує Росію і зустрічається з Путіним.

Загалом політична складова акції затримання в Угорщині українських інкасаторських авто чомусь була проігнорована нашими ЛСД, які зосередилися на висуванню підозр на адресу влади та особисто Зеленського. Повторюся, що багато є питань до влади, і щодо угорського треку зокрема, але ж Орбан давно викинув на смітник всі правила добросусідських відносин. Антиукраїнські гасла, які є основою виборчої агітації Орбана та його партії, останні кроки та рішення Будапешту на рівні ЄС щодо блокування допомоги Україні, чітко демонструють, що нинішня угорська влада відверто виступає не на боці нашої країни. 

І затримання інкасаторських авто, безумовно, стало частиною цієї антиукраїнської політики та політичної кампанії. 

Тим більш, що сам Орбан цього і не приховує – наприклад, він особисто відвідав офіс антитерористичного центру за кілька годин до "спецоперації" (про це, до речі написали українські медіа).

Втім, попри все сказане, соцмережами та "сарафанним радіо" несеться і продовжить нестися конспірологія і теорія змови, якій аплодують і команда Орбана, і російські політтехнологи, і навіть ГРУ РФ.

На місці влади, я б, напевно, провела Аналіз проведених дій (АПД), або After Action Review (AAR) щодо інформаційного супроводу інциденту затримання українських інкасаторських автомобілів в Угорщині. Зробила б організаційні й технологічні висновки, написала б новий план антикризового реагування…

Є над чим подумати і журналістам, і лідерам суспільної думки. Бо щось не те відбувається з нашим інформаційним простором, якщо до нас так легко заходять і сприймаються "на ура" відверто ворожі наративи.

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Наталя Іщенко, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.