Ці "тупі" християни…

І  не дивно, бо влада цим абсолютно не переймається,  з чого користають наші вороги. Люди ошелешено замовкають, коли їх називають під час війни "агентами ФСБ" лише через те, що вони протестують проти будь-чийого піару в християнських храмах. 

Бо дозволи  на нецільове використання храмів дає місцева влада, і перепрошувати потім на камеру – це теж реклама. А те, що піар використовує у своїй пропаганді ворог, то не провина християн, а тих, хто заварив усю  цю кашу.

Я спершу розповім давню історію, що трапилась в найменшому українському містечку — Угнові на Львівщині. Там є чудова церква Різдва Богородиці  з розписами в національному стилі Дем’яна Горняткевича, з потаємним тризубом під склепінням. Так-от, комуністи цю церкву закрили, добре, що не зробили там склад мінеральних добрив чи сіна, яке має схильність до "самозагоряння". Вирішили зробити там крамницю, хоч приміщень у напівбезлюдному після війни місті не бракувало. 

Читайте також: Стоп, традиціє?

Що зробили люди, яких би назвали тоді "відсталими", а зараз "тупими"? Угнів славився священниками. Там  кожна родина мала  свого священника, і на похороні менш як три священники то вже був встид. Попри страх НКВД і партійної номенклатури, люди стали приходити до церкви, але не вступали до крамниці. Вклякали надворі й молились. І більш нічого. Не мітингували, не викидали торговців з храму, просто молились і плакали. 

І це подіяло. Навіть у ті часи комуністи визнали свою поразку і прибрали товар з церкви. І долучили споруду до машинно-тракторної станції (МТС). 

Бувало й гірше, коли в церквах влаштовували клуби, а вже у наші часи в костелі села Майдан, що біля курорту Східниця, Спілка архітекторів зробила готель. Костел спаскудили, а готель розтягли, тепер там всередині повна руїна. 

Ми всі розуміємо походження того зла, яке робилося во благо (комфорт, робочі місця і т.д.) Так само вечірки золотої молоді під приводом збору "донатів" на ЗСУ. Зручна ширма для всяких неподобств.

Читайте також: Як християни впорядкували час

Я не знаю, чим мотивував свій вчинок кулінарний шоумен Євген Клопотенко, ліплячи голубці в Трапезній церкві Києво-Печерської лаври. Мені вистачило одного фото двох парубків, що повернувшись спиною до образу, на якому розпинають Христа, ліплять голубці й трясуть баняками. Навіть якби я була затятою атеїсткою, то мої естетичні почуття при цьому постраждали б. Уявіть собі мечеть, де навчають готувати плов, чи синагогу, де готують фаршировану рибу. Я бувала і там, і там, і знаю, як важливо дотримуватись правил поведінки в кожній святині. Тож уявити собі нічого подібного не можу. Що ж, я теж "тупа", коли абсолютно проти аби глумилися над релігійними почуттями християн, юдеїв, мусульман, буддистів, індуїстів. Повірте, вони відчувають справжній біль.

Є ще один момент. 

Публічні, тобто медійно розкручені люди можуть у нас вийти за межі дозволеного і при цьому прикриватись добрими справами, донатами  в наш час. Бо вони назбирали мільйони, а вбога бабуся кинула в скриньку на ЗСУ сто гривень.

Читайте також: Щось спокійне, але не заспокійливе

І вона не має права писнути, що в її храмі, де вона так щиро молиться, ліплять голубці чи знімають кліпи сатанинсько-еротичного змісту. І не хіба бабуся, а й інтелектуали, митці, вчителі. Їхнє обурення назвуть "операцією ФСБ", приплутають туди теорію змови й щонайгірше – цькування улюбленців мас, а відтак це вплине на їх репутацію, кар’єру. 

А на церкву, релігію, віру посиплеться каміння. Християни все стерплять —  на них плюнуть, вони обітруться. У тому місці, де їдять, не готують їжу. То тільки пострадянські люди, що звикли до хрущовок і панельок, сприймають це нормально. Бо вони бідні, навіть коли можуть собі дозволити трохи більше, ніж знедолені пенсіонери, які приходять поїсти зупи, що її розвозять волонтери. 

Чому б Клопотенку не ліпити голубці на добродійних кухнях, а пхатися до нещодавно відвойованої в московських попів святині й таким чином налаштовувати проти ПЦУ  тих, хто ще вагається переходити туди чи ні? 

Хто тут у нас тупий? Чи може не тупий, а хитрий?

Спеціально для Еспресо.

Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.