Угода про надра як шантаж Зеленського

У кожному з варіантів — досить серйозні ризики, в першу чергу для нього. Підпише — можна розгорнути кампанію, що здав національні інтереси. Не підпише — можна поставити на паузу військову допомогу і країну під удар… 

Інколи американці дуже непрозоро (не в лоб) натякають, з ким їм комфортно співпрацювати, а з ким ні. Заяви про "вибори", "диктатора", "4%" - звідти. Трамп не забув Зеленському відсутність розслідування щодо "Бурісми" і молодшого Байдена. До питання, що в нього вкрали перемогу, він досі повертається. 

Днями Володимир Зеленський вперше публічно заявив, що задля миру (і вступу України в НАТО) готовий пожертвувати своїм президентством. Цікава заява, причому, у відповіді на перше ж запитання журналіста. Вона виглядає як пас для команди Трампа, яка перетворила підписання угоди про рідкісноземельні ресурси на персональний шантаж Зеленського. 

Читайте також: Перемовини, зливи та хитрі плани

Взагалі, дивно, що з усіх пунктів "Плану перемоги", який у вересні Володимир Зеленський возив у США, новою адміністрацією був витягнутий лише один пункт, який зараз жодним чином не рятує Україну від зупинки повзучого наступу РФ (нагадаю, що на деяких ділянках фронту він продовжується). Я вже не кажу, що ця потенційна угода ніяк не зупиняє потенційне наступне вторгнення. Бо аргумент, що на американські підприємства не зайдуть війська РФ , - дуже дивний. Бо і в Криму, і в Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях представництва американських компаній теж були. Сьогодні про це ще раз нагадав президент. 

Отже, угода про копалини може бути лише однією із карт, які американці досі тримають під столом. Бо навіщо тоді тиснути на Україну, якщо Росія в плані видобутку завжди зможе запропонувати більше? 

Те, що ОП ніяк не може достукатися до Білого Дому, щоб відбулась двостороння зустріч лідерів — це взагалі важко назвати стратегічним партнерством, особливо в ситуації, коли одна з країн перебуває у стані війни. У нас, до речі, досі ніхто не скасовував жодного положення Хартії про стратегічне партнерство (від 20 грудня 2008 року). 

Читайте також: Трамп і арабські гендлярі

Підсумовуючи. У Зеленського зараз дійсно непростий час, а тиск на нього зі сторони команди  президента США та деяких європейських країн буде лише посилюватися. 

У 2022-му році Володимир Зеленський, на тлі падіння рейтингів зміг обʼєднати країну, те ж саме він може зробити й зараз — в ситуації, коли Україні важко вже  розраховувати на однозначну підтримку, емпатію та гранти. 

Якщо він не обіпреться, як це було три роки тому, на українське суспільство, ми всі програємо. 

Основні механізми — відомі, їх не раз пропонували втілити в життя.

1. Перепрограмування внутрішньополітичного ресурсу — створення широкої коаліції в Раді з відповідними повноваженнями в уряді. Посилення дипломатичного корпусу. Кадрові зміни у відповідних органах, які, прикриваючись лояльністю, є малоефективними.
2. Заміна (корегування) ключових гравців на американському треку.
3. Ініціювання створення великого Оборонного союзу (де основою стануть Велика Британія, Польща, Чехія, країни Балтії, Данія, Швеція, Норвегія). 

Це могло б стати основою для розшивання і формулювання подальшої стратегії України. Бо тактика, що "якось воно буде", яка не раз спрацьовувала, очевидно, уже точно не для нинішніх часів.

Джерело

Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.