Україна — де?

Насправді американці повинні бути зацікавлені у тому, щоб зовнішньо Зеленський був обов'язково залучений на стартовому етапі мирного процесу, адже це гарантує відносну результативність. Трампу потрібен ефект від чергової peace deal. 

Росія буде проводити очікувану кампанію з метою представити саміт в Алясці як "Ялта 2.0" про Україну без України. Але серйозні бонуси у поширенні цього наративу навряд чи отримає. 

Для українців рівень залученості Президента України в глобальну спробу пошуку миру є маркером подальшої оцінки значущості першої особи та легітимного сприйняття можливих домовленостей. Це треба розуміти чітко. 

Якщо Трамп обмежиться лише проміжним звірянням годинників у Британії, де була зустріч представників США, України та європейських країн — цього буде недостатньо для збереження рамок пристойності. Адже питання "як це все виглядає", якщо Україна не буде рівною стороною в темі обговорення "українсько-російського питання" не є останнім. 

Читайте також: Зустріч на Алясці. Території, санкції та початок передвиборчих сварок в Україні

Територіальне питання  є основним. Очевидно, саме його обговорювали Трамп і Зеленський у минулої середи телефоном. Мирна програма Віткоффа — Путіна ймовірно передбачає, що РФ готова припинити війну, якщо Україна погодиться поступитися Кримом, Луганською та Донецькою областю.

Корінь — у слові "поступитися". Я раніше писав і знову це зроблю, за жодних правових і політичних умов Україна не визнає жодну окуповану територію російською. Це політичне фіаско, пряма кримінальна відповідальність і порушення Конституції. 

А ідея можливого референдуму є просто бомбою уповільненої дії, хоча за певних обставин могла б стати зручним способом перенести відповідальність за історичне рішення з еліти на народ як єдиний суб'єкт суверенної влади. 

Якщо мова йде про "закрити очі" на фактичну окупацію — це вже відбувається. Тут важливо дивитись за рухами від влади. Якщо прогрів теми компромісу піде в дусі "давайте реалістично дивитись", повернено території дипломатичними методами —  це сигнал до болісного діалогу. 

Далі є ще два регіони — окупована частина Запорізької та Херсонської областей. Є інформація від американців, що начебто Путін погоджується відмовитись від претензій на них. Паралельно дуже активно поширюється теза про "обмін територіями". Що могло бути витлумачено деякими як бажання повернути їх в склад України, але в це слабо віриться. 

Читайте також: Зустріч Путіна і Трампа. Ціна для України

Путін буде зацікавлений зберегти контроль по лінії фронту, автоматично "підвісити" ці дві окуповані частини, перетворивши їх у буферну зону. Відмовитись від них — створення воєнно-стратегічної вразливості для РФ на майбутнє. 

"Обмін територіями" - якими? Україна не контролює нині значні території РФ, що дозволило б їй розраховувати на рівноцінне повернення окупованих частин Запорізької та Херсонської областей. Ймовірно мова може йти про те, що РФ поверне контрольовані нею частини Сумської та Харківської областей. Тут також органічно напрошується торг щодо повернення Запорізької АЕС, але РФ буде намагатись щосили зберегти контроль за нею. 

А ще питання вступу України в НАТО. Воно наче не фігурує поки в меню мирного врегулювання як ключове і були чутки, запущені виданням Onet, що у пакеті мирних пропозицій відсутня заборона на вступ України до НАТО. Що вже породило думки про те, що Україна у випадку згоди на мирну програму Віткоффа — Путіна отримає гарантії безпеки у вигляді потенційного членства в Альянсі. 

Рубіж. Саме до цього моменту підходить Україна. Разом із серйозною внутрішньою розмовою, відновленням широкої політичної дискусії, страхом еліти перед ухваленням доленосних історичних рішень.

Джерело

Про автора. Олег Постернак, політтехнолог, політичний консультант, член Асоціації професійних політичних консультантів України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.