Уроки реалізму засвоюються на власному досвіді

Європа тривалий час обурювалась надмірним тиском з боку Америки. Прагнула автономії. Це не Макрон вигадав – наратив поширювався ще з нульових. І от тобі маєш – спершу Обама з його розворотом, нині – Трамп. Чи подобається Європі те, що вона перестає бути об’єктом американського інтересу? Сумнівно. Але ж цього прагнули, чи не так?

Або ж, скажімо, реалісти та неореалісти, які відверто демонстрували зневагу до усіляких конструктивістів та ідеалістів і висміювали їхні світоглядні позиції. Ну ось, тепер свято на вулиці таких висміювачів – ідеалістам та конструктивістам вказали на їхнє місце. От тільки частині з реалістів раптом стало зрозуміло, що в Гоббсівському світі їм відведено найнижчі щаблі харчового ланцюжка. І світ без правил це не завжди на їхню користь. Бо хоч яким завгодно будь реалістом, але якщо ти не "great power", то ніхто тебе серйозно не сприйматиме – твоє місце на плантаціях.

Читайте також: Про стратегічний наратив та моральну гнилуватість так званої маленької людини

Або ж, скажімо, борці з лівацтвом. Ну, так вже дивно бачити, коли далеко не капіталісти засуджують лівацтво. Іноді й смішно спостерігати голодранців у боротьбі за ідеали капіталізму. А бумеранг же й тут прилетить. Це невідворотно. Чи сподобається їм життя у світі ідеалів Маска?

А ще борці з елітами – вони чомусь гадають, що в результаті їх боротьби вони самі стануть елітою. Ну-ну, більшовики теж так гадали. Стали правлячим класом в СРСР, але щось пішло не так.

Кожен, хто хоче разючих змін світопорядку, гадає, що виграє від цього, і різко змінює позицію, коли зіштовхується з суворою реальністю. Уроки реалізму засвоюються на власному досвіді, й вони зазвичай болючіші за теоретичні конструкти.

Джерело

Про автора. Сергій Герасимчук, директор програми регіональних ініціатив та сусідства Центру "Українська призма"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.