Вибити зуби... якщо не ловити ґав

Чіткий почерк: зруйновані будинки, загиблі, десятки поранених.

Цього разу Росія обстрілювала столицю майже 9 годин — шахеди, балістичні й крилаті ракети. Під завалами ще лишаються люди. Вже відомо про щонайменше 23 загиблих і понад півсотні поранених; серед загиблих і поранених — діти.

Знову знесено цілий під’їзд у житловій п’ятиповерхівці. Зруйнований торговельний центр, пошкоджені офіси.

Зокрема, представництво ЄС і "Британський дім". Дуже імовірно, що не випадково: граються у символізм і намагаються залякати за підтримку України.

Президент і міністри говорять про "робимо все можливе". Сварять Китай і Угорщину. 

Але після 3,5 років повномасштабної війни, і обговорення тих самих висновків після кожного обстрілу, час питати за незроблене. І вимагати зробити.

1. Удари відплати

Найкращий спосіб припинити обстріли — нищити засоби, а також завдавати неприйнятної шкоди ворогові.

Цього разу наче є про що говорити. Уражені ще два рашистських НПЗ, пошкоджено залізничну інфраструктуру. Продовжується руйнування постачання пальним як армії вторгнення, так і півдня, а в перспективі й центру Росії, експорту нафти "Дружбою" та портом Усть-Луга. Оглядачі рахують збитки рашистів…

Це однозначно добре. Але таким операціям досі бракує ефекту накопичення. Ворог встигає відремонтуватися і відновитися.

Ні, удари не марні — шкода для ворога безсумнівна, відволікання ресурсів теж значне. Але для якісного ефекту потрібна постійність. У рашистів мають бути не кілька чорних днів, а відчуття чорного провалля, в яке вони заглиблюються все дужче. Вони мають знати, що, поки триває агресія проти України, ставатиме тільки гірше. Це не перебити жодною пропагандою. Але це і потребує значно більших ресурсів.

Ми чули принаймні про три "проривних" розробки, які здатні доставити війну хоч до Москви, хоч деінде на європейській частині. "Фламінго", "Довгий Нептун", "Паляниця" і загалом концепція дрон-ракети… Навіть рекламний алгоритм ФБ підтягує відомості про нові розробки дальніх дронів, ТТХ яких звучать чарівною музикою…

Читайте також: Вийти з ідеального шторму

Де це все? Де обіцяні Зеленським "тисячі ракет, десятки тисяч дронів"? Кошти є. І українські (особливо якщо тирити поменше), і партнерські. Виробництва давно можна було б розгорнути — або в захищених локаціях, або у партнерів поблизу нашого кордону. Було б уміння. 

Нема?  У кого саме? Чому він/вона досі на посаді? Чому запити про це ігноруються, а українцям підсовують чергові шоу і провокують  дискусії на штучні теми?

2. Захист неба

Це у продовження запитань про ракети та дальні дрони.

Не бракує бравурних повідомлень про "дрони-перехоплювачі", "масові ракети", лазерні та інші новітні системи. Але вони здебільшого повідомленнями й лишаються.

Натомість навіть вогневі групи, які як "засіб останньої надії" борються із шахедами, скаржаться на брак людей і озброєння. Засоби радіоелектронної боротьби та протидії технічним розвідкам постачаються "пізно і мало". Проривні розробки, як-от проєкт "Ай-Петрі", ігноруються — бо ж за ними стоїть Порошенко, а ОПа велить не мати з ним справ.

Дрібʼязкове політиканство ОПи і розквітлі корупційні схеми не дозволяють адекватно і швидко посилювати систему ППО — і тому рашисти, з усім їхнім бардаком, але продовжують вбивати, нарощуючи кількість в якість ракет, дронів і відповідно — влучань і жертв.

Відповідними викладками переповнені соцмережі — але ОПі байдуже. Що має статися, щоб ставлення змінилося? Чекають влучання у Банкову?

3. Цивільний захист. Укриття

У червні 2023 року, після скандалу із загибеллю сімʼї на порозі зачиненого бомбосховища, "Європейська Солідарність" подала законопроєкт 9358 - щодо окремої програми для будівництва укриттів, сховищ, малих укриттів для громадських місць, і зазначенням стандартів для них і виділенням належних коштів.

Читайте також: "Реформа" Офісу президента: що в цих умовах зможуть змінити ветерани та військові?

Проєкт навіть не розглядали. ОПа і "слуги" все ж знають самі. А якщо що — провину можна перекинути — чи на місцеві громади (в яких постійно забирають кошти), чи й на самих українців (не слухають мудрих порад і "не ходять в укриття"- яких може банально не бути, чи які можуть не відповідати вимогам безпеки).

Жодне з цих питань — не нове. Після кожного обстрілу, особливо столиці, актуалізуються. На їх вирішення виділяються сотні мільярдів коштів платників податків, мільярди доларів і євро від партнерів. Але знову і знов — питання не вирішуються. Бо так поки можна. Так звичніше і зручніше. Війна і смажений півень — десь поки "там". У крайньому разі можна буде прийняти принизливі умови "миру" - і звинуватити в тому партнерів.

Такий от нехитрий план. 

Винуватець — безперечно, Путін. Це він запускає ракети й дрони по житлових кварталах.

Але правда й у тому, що влада України досі не бажає діяти на випередження, берегти життя людей і підвищувати безпеку громад.

Україна, маючи підтримку союзників, маючи унікальний потенціал суспільства, маючи щирий порив волонтерів, — може і здатна вибити зуби масивному, але тупому російському ведмедю. Все залежить від здатності управляти тим, що маємо — і не ловити ґав.

Це злочинна бездіяльність — ігнорувати свій обовʼязок, а потім на руїни носити квіточки та плюшевих ведмедиків.

Джерело

Про автора. Ростислав Павленко, український політик, політолог, політтехнолог, викладач. Народний депутат України IX скликання

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.