Вікторія Рощина. In memoriam

Учора ж 13 світових медіа оприлюднили матеріал про полони та загибель Вікторії. Росіяни досі намагаються приховати, що вони з нею зробили  Тому так важливо поширювати результати розслідування близько 50 журналістів із 6 різних країн світу. Скажу і від себе кілька слів.

Я познайомилася з Вікою 11 років тому. Вона приєдналася до нашої кампанії для звільнення незаконно ув’язнених людей в Криму та на сході України. Вона була молода, талановита, віддана журналістській професії та неймовірно смілива. Я пам’ятаю, як відправляла одну з перших її статей редакторам, з якими ми тоді співпрацювали. 

Віка мала загострене почуття справедливості, і тому теми її статей та репортажів на Громадському, "Українській правді", "Радіо Свобода" та інших медіа говорили самі за себе.

Читайте також: РФ повернула Україні останки Вікторії Рощиної. Причину смерті журналістки не вдалося встановити через стан тіла

Влітку 2023 року Віка поїхала на окуповані території, щоб написати матеріал про незаконно ув’язнених цивільних. І пропала. Ми вже знаємо, що її викрали, катували, таємно перевезли до Росії й утримували там у нелюдських умовах без жодних правових підстав. Ми також знаємо, що вона не отримувала медичної допомоги і, за словами співкамерників, важила близько 30 кг. Але ми досі не знаємо, як вона померла. 

Росіяни довго відмовлялися повернути згорьованим батькам її тіло. А коли повернули, то тіло мало видимі сліди тортур, але не мало кількох внутрішніх органів — були відсутні очні яблука, головний мозок, а також частина трахеї.

Віка вірила у правду та справедливість так сильно, що свідомо ризикувала своїм життям, щоб розказати світу, що відбувається на окупованих територіях. Ми продовжимо її справу.

Джерело

Про авторку. Олександра Матвійчук — українська правозахисниця, лауреатка Премій імені Василя Стуса та "Захисник демократії". Голова організації "Центр громадянських свобод", нагородженої Нобелівською премією миру 2022 року.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.