Війна і нафта. Зростання цін не врятує Росію

Спробую пояснити максимально просто:

• Достеменно відомо, що в структурі доходів російського бюджету у 2025 році нафта і газ становили лише 23%. Це означає, що здатність Росії фінансувати війну залежить не стільки від цін на нафту, скільки від решти 77% доходів, які не пов’язані з продажем енергоносіїв;
• Ці 77% доходів російського бюджету залежать від реального стану економіки. Якщо спростити: чим швидше зростає економіка і чим більше грошей заробляє бізнес, тим більше податків надходить до бюджету;
• 2025 рік став першим роком, коли економіка Росії почала уповільнюватися. Порівняно з 2024 роком темпи зростання впали більш ніж у чотири рази. І чим більше економіка входить у стагнацію, тим менше податків надходить до бюджету, а отже менше коштів Росія має на війну;
• Як виглядає ця стагнація, Росія побачила вже у 2025 році, коли доходи бюджету різко впали. Натомість витрати (через війну та санкції) значно зросли. У результаті, щоб виконати бюджет 2025 року, Росії довелося шукати приблизно 80 мільярдів доларів (ці кошти компенсували підвищенням податків, використанням золотовалютних резервів і скороченням витрат на все інше);
• Таким чином, навіть гіпотетичне зростання цін на нафту не вирішить проблем Росії з фінансуванням війни. Хіба що ціна триматиметься на рівні 150–200 доларів за барель упродовж усього 2026 року. Але навіть якщо війна в Ірані затягнеться, а Ормузька протока буде заблокована цілий рік, сценарій із такими цінами виглядає нереальним.

Читайте також: Тривале блокування Ормузької протоки суперечить інтересам самого Ірану

Як я вже писав раніше, короткочасні стрибки цін на нафту майже не впливають на доходи Росії. Найбільший вплив мають довгі періоди — коли ціна протягом року або довше залишається стабільно високою чи низькою.

Але в умовах війни на виснаження для нас важливо, щоб виснажувалася російська економіка загалом, а не лише сектор нафти і газу. Саме це ми і спостерігаємо вже другий рік: російська економіка входить у стагнацію, а Кремль добиває її величезними витратами на війну, підвищенням податків і падінням доходів від експорту.

Усе це в сукупності підштовхує Путіна до припинення війни. Зрозуміло, що якби Путіна цікавила економіка, він би війну не починав. 

Але, як би йому не хотілося, він не може ігнорувати економічні реалії, за якими гроші на війну можуть закінчитися ще до кінця цього року. І жодні ціни на нафту тут не допоможуть, якими б фантастично високими вони не були.

Джерело

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.