Вудка, а не риба. Яку безпекову угоду підписали Байден та Зеленський? 

Ця угода не означає, що славні американські морпіхи звільнятимуть замість нас Крим. Скоріше це домовленості про вудочку, а не про рибні консерви. 

На підході до преси після підписання двосторонньої угоди президент США сказав, що безпека та оборона України в її власних руках. Що будь-який тривалий мир для України має бути підкріплений здатністю захищати себе і стримувати агресію в майбутньому. І США будуть допомагати. 

"Не шляхом виряджання американських військ воювати в Україну, а наданням зброї та боєприпасів, розширенням обміну розвідданими, продовженням підготовки хоробрих українських вояків на військових базах Європи та США", – уточнив Байден. Аби не було неоднозначних трактувань серед любителів простих рішень в Україні й радикально налаштованих трампістів десь в американському сегменті соцмережі Х. 

Очільник Офісу президента Андрій Єрмак та сайти деяких військово-цивільних адміністрацій уже видали трактування, що такої сильної угоди зі США Україна не знала. І що Будапештський меморандум нервово курить папіроси. Однак це скоріше історія про вікно можливостей.

Читайте також: Байден, НАТО і Зеленський. Що робити, якщо Україна залишиться поза межами Альянсу

Власне, Будапештський меморандум, у труп якого люблять тицяти палицею українські політики, — це теж була історія про можливості. За відмову від ядерних озброєнь — а точніше передачу їх Росії — варто було просити вступ до НАТО. І як свідчать очевидці та оприлюднені американцями документи з цитатами Леоніда Кравчука про клятих націоналістів — це було дуже реально. Але у тодішніх українських еліт та західних була ейфорія від пострадянської Росії.  Це був інший світ — і ми не могли отримати з комуністами та рекетирами, які стали новою політичною елітою України, нічого кращого за ту серветку з обіцянками. 

Заздалегідь перед зустріччю з Зеленським Байден заявив, що мир в Україні — це необовʼязково вступ до НАТО. Однак якщо звернути увагу на окремі пункти угоди — це історія про синхронізацію з НАТО. Де обовʼязковим елементом мають бути "демократичні реформи". 

Байден від початку своєї каденції нагадує про потребу реформ Володимиру Зеленському. І, як бачимо, український уряд не завше дослухається до прохань партнерів. Тому серйозні розмови про НАТО точно будуть не за каденції Зеленського та Байдена.

Це принципова позиція американського президента — не дарувати такі подарунки тим, хто не вміє тримати слово і воєнний час використовує для утвердження власної влади та надання надмірних повноважень своєму другу.

США нарешті прийшли до розуміння, що в Росії не вистачить здорового глузду завершити цю війну і зайнятися собою. Тому в документі є намітки інструкцій, що робити, якщо після перемирʼя Росія знову вирішить окупувати Київ. 

У документі прямо зазначають, що США очікує, що Україна поступово братиме на себе відповідальність за більшу частку своїх оборонних потреб. Тобто Києву потрібна значна військова підтримка, потужний потенціал і постійні інвестиції в її оборонно-промислову базу, які відповідатимуть стандартам НАТО.

Читайте також: Повоєнна Україна. Кілька міфів, якими живуть українці

Це розкриває суть недавнього візиту секретаря Держдепу Ентоні Блінкена та його зустрічі зі студентами КПІ. Хочеш миру — готуйся до війни, не хочеш війни в таких масштабах — теж готуйся до війни. 

Це має стати уроком для українців, які спочатку потомилися від війни в другій половині 2015 року. Потім збиралися дипломатично домовлятися про мир із Путіним у 2019-му. Тому цілком логічно вийшло так, що левова частка українців радісно улюлюкала новому асфальту за 100 мільярдів гривень. І певно, билась би в істериці, якби ці кошти пішли на підготовку тероборони, модернізацію авіації та розробку далекобійних ракет після перших попереджень ЦРУ про неминучий напад. 

Очевидно, уперте ігнорування Києвом попереджень про вторгнення 2022 року зачепило Байдена. Тому в угоді кілька разів згадується те, що США мають намір "сприяти належному обміну розвідувальними даними та поглибленій співпраці між розвідувальними службами". Тож Зеленський і його наступники на посаді  президента не можуть більше розказувати, як Захід нагнітає і розганяє паніку, а топмедіа світу поширюють російські ІПСО. 

З цікавих пунктів — США висловлюють намір допомогти в модернізації українських ВПС, включаючи закупівлю ескадрилій сучасних винищувачів, покращити спроможності України захищати свої територіальні води та сприяти регіональній безпеці Чорного та Азовського морів. Тобто Захід не розділяє намірів Росії перетворити Чорне море у свою калюжу, з якої лякатимуть країни НАТО. 

В угоді знову прописане домашнє завдання для Зеленського та Єрмака. Це не тільки брати та вимагати, а ще і виконувати обіцянки. Так, базою для оборонної підтримки є подальше виконання реформ для вступу до ЄС, адаптації до стандартів НАТО та домовленостей із Міжнародним валютним фондом. Реформи ті ж самі, про які говорять роками: реформи судів, САП та НАБУ. А ще цілий пласт змін, які синхронізують закупівлі та корпоративний нагляд в оборонних підприємствах за стандартами НАТО. Таким чином НАТО — приз для України, яка зробить ці реформи й не скотиться до стану другої Росії. 

З моментів не дуже зрозумілих. 

Угода буде чинною 10 років з моменту підписання. Сторони можуть спільно продовжити або припинити дію угоди в односторонньому порядку, попередивши іншу країну за 6 місяців. Тобто будь-який наступний президент може змінити політику щодо України й вийти з угоди. 

Хотілось би сподіватись, що цим президентом не буде ймовірний Трамп або новий український державник, який захоче брати китайські гроші й не робити ніяких реформ. Такі у нас уже були та нічим це добрим для України не завершилось. Саме так у нас почалась війна 2014 року, і тоді навіть Байден не був налаштований рішуче рубати стосунки з Росією, аби допомогти Україні, про яку мало хто знав на Заході.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.