Зброя майбутнього. Чи рухається українське військо в правильному напрямку?

На Defence Tech Export Forum керівник ОП Кирило Буданов заявив, що майбутнє українського ОПК — в технологічній перевазі. А, щоб її досягнути, вже сьогодні зусилля наших виробників мають бути спрямовані на впровадження ШІ та власних систем управління. 

Ще більше цю тезу розширив заступник головнокомандувача ЗСУ бригадний генерал Андрій Лебеденко на заході Drone Autonomy 2026. 

Тут важливо кілька слів про самого Лебеденка. Це, по суті, головний відповідальний у Збройних Силах України за впровадження та розробку інноваційних рішень. У його вертикалі підпорядкування — науково-дослідні інститути, центральне управління інноваційної діяльності та інші технологічні, наукові та інноваційні складові ЗСУ, які відповідальні за прогнозування бойових дій. 

Так от, бригадний генерал Лебеденко вивів дуже цікаві тези щодо так званої "зброї майбутнього" і чи рухається українське військо саме в цьому напрямку нині. Думки нижче — переказ його слів та моє розуміння цих процесів. Я б сказав, що від заступника головкома лунає погляд "дорослого в кімнаті". 

Автономність та інтеграція ШІ у військові інструменти — головне завдання найближчого часу. Проте реалізація цієї комплексної задачі розбивається на кілька шарів: стратегічний, оперативний та тактичний. На кожному мають бути виконані відповідні дії. 

На стратегічному рівні — це насамперед запровадження загальної системи управління Command and Control. 

Спробую пояснити, що це, максимально простими словами. 

Нині в Силах оборони існують тисячі технологічних рішень — від найпростіших датчиків, які фіксують проліт дронів, до систем інформаційної підтримки типу Delta чи систем опрацювання інформації типу ISTAR. 

Усі ці системи щодня у сотнях українських підрозділів генерують величезну кількість інформації, яку треба опрацьовувати. Від інформації про кількість військ до їхнього морального стану через опрацювання даних з радіоперехоплень. 

Цей масив інформації нині обробляється розвідкою. А за фактом — людьми. І від якості цієї обробки та висновків, зроблених на її основі, залежить правильність рішення командира на кожній ланці.

Погляньмо на практичний нещодавній приклад дій 1-го корпусу НГУ "Азов" та 1-го окремого центру СБС. Спільними зусиллями ці два підрозділи опрацювали, виявили, а потім завдали удару по пункту управління та місцю розміщення оперативного підрозділу ФСБ РФ.

Читайте також: Рік корпусної реформи. Висновки

Це зовсім інший рівень завдання ударів противнику, аніж просто ураження його піхотинців. Це штаб російського спецназу в Донецьку. В асиметричній війні це дуже сильна подія. Але її потрібно розвідати, правильно зчитати і завдати удару. 

Наразі обробкою цієї інформації займаються переважно люди. А уявіть, що буде, якщо цю роботу виконає нейронна мережа. Швидкість опрацювання даних, а відтак ухвалення рішень, зміниться кардинально. 

Ще одним процесом, який відбувається у Силах оборони, є впровадження алгоритмів для моделювання сценаріїв майбутнього бою. 

Це вже рівень після того, коли ШІ обробив великі масиви даних, структурував їх та надав командирові всю палітру інформації. І на цьому етапі командир має ухвалити якісне рішення на основі цих даних. 

Нині командирські рішення також залежать від людей та їхньої підготовки. Як відомо, підготовка є дуже різною. Є сильні бригади, а є слабші підрозділи. Є підготовлені командири, а є некомпетентні. 

Те саме спостерігаємо і з корпусами. Ті, які сильніші та більш ресурсні, мають значно вищий рівень планування та моделювання бою, ніж ті, в яких такої підготовки немає.

А Сили оборони — великі. Лінія фронту простягається на 1200 кілометрів. Тому потрібно шукати інструменти "вирівнювання". Це дозволить зробити застосування штучного інтелекту. Його інтеграція дасть змогу підняти базовий мінімум якості планування операцій. А від якості планування натомість залежить і якісне застосування будь-якої технології. 

На оперативному рівні автономізація має забезпечити інтеграцію наявних систем. Так звану "диспетчеризацію" технологічних процесів. 

Все, що ми нині називаємо технологічним, — РЕБи, радари, датчики, групи ППО, екіпажі БпЛА та НРК — має бути інтегрованим в одну єдину "диспетчеризовану" систему.

Уявіть аеропорт Бориспіль мирного часу. Сотні літаків заходять на посадку чи злітають і не потрапляють в аварії на злітній смузі. Бо ними керує диспетчерська. 

Такий самий принцип має бути застосований і до технологій поля бою. Наші бійці мають розуміти, якими "коридорами" та якими частотами і в який час можуть працювати наші дрони. 

Точно так само ми маємо "диспетчеризувати" виявлення ворожих дронів та розподілення цілей на роботу проти них конкретних екіпажів ППО. Або ж на застосування РЕБу, який цим ворожим дронам протидіятиме. 

У такій "диспетчеризації" людина є слабкою ланкою. Адже коли летять сотні дронів, простежити за ними усіма людський мозок просто не спроможний. А тим паче, коли на обробку такої інформації є лічені секунди. 

А саме так воно є в прифронтових територіях, де на реакцію щодо протидії ворожому дрону є кілька хвилин. І за цей час треба виявити ціль, розпізнати її, присвоїти їй нумерацію, роздати цілевказання на засоби ураження — це все робить нині людина. 

Натомість процес має бути автоматизований. 

І врешті — тактичний рівень. Йдеться про розробки автономних дронів та НРК. 

Нині модно говорити про автономність лише в контексті знищення противника. І це справді важливо. Ми маємо прагнути знищувати більше ворогів за менших витрат. 

Утім, при цьому треба шукати рішення щодо захисту від ворожих дронів, які захищатимуть все — від техніки до позиції, від піхотинця до "коробочки". І працювати такі рішення мають в автономному режимі. 

Адже через засилля дронів сьогодні майже відсутні на полі бою "класичні засоби" - від САУ до танків. Бо дрони їх банально знищують. Що з цим робити?

"У цивільному світі є приклади, коли для захисту використовують інтелектуальні методи захисту. Наприклад, в автомобільному світі. Швидкості автомобілів за останні два десятки років зросли, але при цьому не відбувається збільшення товщини кузовів автомобілів. Або їхнього бронювання. Хоча безпекові ризики внаслідок зростання швидкості теж пропорційно підвищуються. У цивільних авто натомість розробили системи інтелектуальних подушок безпеки. Це принцип, який має застосовуватися й у військових цілях", - сказав Андрій Лебеденко на оборонному форумі.

Така система автономного захисту має виявляти та, відповідно, знищувати ворожі дрони. І це наш горизонт планування найближчого часу. 

Для того, щоб така автономізація відбулася, треба, аби відбулася синергія двох головних складових цього процесу:

• Збройних Сил, які мають чітко розуміти, що їм треба;
• виробників, які мають розуміти, що треба військовим. І задачею командування має стати саме донесення чіткого та зрозумілого сигналу спільноти щодо своїх запитів. 

І буде в нас успіх.

Джерело

Про автора. Василь Пехньо, журналіст, ведучий, аналітик

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.