Зі смертю інших людей ніколи не можна заприятелювати

В Україні щодня вбивають людей.

Враховуючи масштаб та інтенсивність нападу, то від 24.02.2022, вочевидь, не було жодного дня, якого б не убили українця чи українку. І неважливо, кого убивають, — дитину, юну дівчину чи 55-річного втомленого і запилюженого чоловіка в окопі — різниця лише в емоційній реакції, а не у факті трагедії. І цей факт абсолютно унеможливлює навіть натяк на нормальне життя будь-кого психічно здорового в межах України, навіть в умовній безпеці.

Зі смертю інших людей ніколи не можна заприятелювати чи навіть просто прийняти як факт. Це щоразу може менше жахати, бо психіка тупіє, але жах ніколи не сходить на нуль.

Теоретично це б мало жахати й всю цивілізовану частину людства, поточний рівень розвитку якого передбачає людське життя як найвищу цінність — уся освітня, медична і правоохоронна системи вибудовані навколо цієї максими. Право людини на життя робить її, власне, людиною, бо всі інші живі організми на нашій планеті такого права, на жаль, наразі не мають.

У будь-якому цивілізованому суспільстві смерть людини одразу викликає негайну реакцію суспільства, медіа і відповідних служб, покликаних з'ясувати обставини смерті й покарати винних, якщо смерть насильницька.

Читайте також: Росіяни плекають "культуру" тортур

Натомість в Україні зараз абсолютна інфляція людського життя. Не тільки військового, а взагалі будь-якого. Знецінення гривні - просто сміх, порівняно з тим, як знецінилось, власне, життя громадян гривневого простору. Носії доларів, євро, франків, єн і злотих все ще захищені, і життя кожного з них важливе для світу. А от для носіїв гривень ситуація незмірно печальніша. І навіть убивства нападників як захист і статистика Генштабу ніяким чином не нівелюють трагедію убивств українців, лише виконують роль миттєвої карми та додають трохи справедливості цьому жаху.

Враховуючи, скільки триває цей жах, то трохи виглядає так, що світ видав своєрідну ліцензію Росії на убивства українців. І замість заборонити це нелюдське полювання і порвати будь-які торгові стосунки з нападником і всіма країнами, які його підтримують, просто регулює правила убивства, злякавшись ядерної зброї чи що там їх штовхає на угоду з власною совістю.

Червоні лінії існують для України на форми захисту, але нападник уже, схоже, перетнув усе, що можна, й убив всіх, кого можна, всіма можливими способами. Ще хіба ядерку не кидали. Це єдине, що ще не спробувала Росія. Схоже, ця мисливська ліцензія на українців доволі розмаїта, майже ол-інклюзів.

У нас не тільки конституція на паузі (с), але й загальноцивілізаційні стандарти людського життя і різноманітних прав, які його супроводжують. Зеленський уже навіть не виходить в ефір після чергового воєнного злочину Росії з тезами, що ми "обов'язково знайдемо і покараємо". Це все без пуття, ніхто більше не вірить у покарання. Тут би просто хоча б запам'ятати всі злочини.

Читайте також: Удар по Харкову: Путін бажає зменшити кількість українців

Я розумію механізми та безповоротність, з якою звикли до війни українці, — у нас просто нема інших варіантів. Але спокій, з яким до нашої війни звик світ, трохи шокує і неприємно вражає. Українці почуваються трохи знеціненими серед європейської сім'ї. Психологи радять людям, які перебувають у знецінюючих стосунках — розірвати їх, бо це руйнує життя і самооцінку. Але в українців нема іншої Європи, є тільки ця. Ми не можемо її покинути й дуже сподіваємось, що вона не покине нас.

Україна вже три роки територія, на якій не ловить вай-фай цивілізації. Сигнал слабкий, деякі функції може бути обмежено. "Гуманність, цінність життя людини та непорушність її прав" - вибачте, цей контент недоступний для перегляду у вашому регіоні (с).

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.