"Поїздка на Полісся": чи готова Україна до атаки Росії з Білорусі

Про це йдеться у сюжеті Тетяни Чорновол спеціально для програми "Вечір з Миколою Княжицьким" на Еспресо.TV.

Захід давно попереджає українську владу, що треба бути готовими до наступу країни-агресора Російської Федерації на Київ. Зокрема, прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон не виключає план "блискавичної війни" – наступу Росії на столицю України. Про серйозність його побоювань свідчить його терміновий візит до Києва.
 

 
Але не варто зайве панікувати. Така стурбованість країн Заходу щодо готовності нашої влади, тиск на неї, мовляв, готуйтеся. Адже на підготовлених російська армія не наступає. І це єдине, що ми можемо протиставити божевільним планам Путіна.
 
Адже Путіну потрібен не стільки блискавичний наступ, а блискавична перемога. Це якщо танки прорвуться відразу під Київ. З передмістя столиці російські війська вже не виб’єш без цивільних втрат, а це означає, що на теренах Вишгороду чи Пущі-Водиці Кремль можна схиляти українську владу до капітуляції в усіх питаннях. І Захід тут вже нічим не зарадить.
 
Інша справа, якщо Путін не буде впевнений у реалізації бліцкригу. Точно не в планах агресора, щоб світ побачив купи російського заліза, яке не переповзло навіть річку Уж, бо було спалене нашими військовими, озброєними новітніми протитанковими ракетними комплексами. І справа навіть не у втратах, Путіну байдуже: "баби народять". Лише ризик ганьби може зупинити кремлівського вождя. Про це говорить і очільник британського уряду Джонсон, і запевняє, що ми не кинуті напризволяще.
 
"Я був в Україні кілька разів і знаю, українці будуть воювати. Ми даємо чітко зрозуміти, що ми стаємо на боці українського народу і підтримуємо суверенну цілісність. Ми також хочемо донести Росії, що вторгнення в Україну, напад будь-якого типу не залишиться безкарним", – Борис Джонсон.
 
Уже давно не секрет, що Російська Федерація перекидає в Білорусь війська. І робить це аж із Далекого Сходу. Офіційно – для навчань "Союзна рішучість 22". Однак спілкування самих росіян в соцмережах зібраних журналістами свідчить, що вони самі не вірять, що це для навчань.
 
До речі, навчання анонсовано з 10 по 20 лютого 2022 р. У той же час родичі військових в соцмережах переважно пишуть, що у відрядження їх близькі поїхали на 6-9 місяців.
 
У соцмережах можна прослідкувати, як після Різдва зі станції Білогорськ відходив ешелон, в складі якого була платформа з "Ураганом" – це відправилася 165-та артилерійська бригада російської армії.
 
Соцмережі дають можливість експертам прослідкувати далі шлях "ураганів". Ешелон з Амурської області із реактивною системою залпового вогню "Ураган" 19 січня вже фотографують на станції Новобілецька в білоруському Гомелі. Таким чином "урагани" 165-ї артилерійської бригади подолали 8 тисяч кілометрів. Далі техніку своїм ходом з Гомеля доправили в бік Річиці.
 
Що таке Річиця? Там немає військових полігонів. Тихе невелике містечко серед лісів. Знаходиться воно на відстані 40 км від кордону з Чернігівською областю. Однак це загроза не Чернігову – Річиця на карті нависає над Києвом, з неї пряма дорога через Чорнобиль на Іванків. А це вже правий берег і дуже близько до центру Києва – 60 км по прямій. А система залпового вогню "Ураган" неприцільно б’є на відстань 80 км.
 
Разом з "ураганами" в Річиці зафіксували й російські танки Т-80 – найбільш мобільні  танки, призначені для стрімких марш-кидків. Можливо, для блискавичного наступу, про який говорив Джонсон?  Адже під час наступу танки йдуть першими.
 
Одначе ми не з голими руками. Зараз вже не 2014 рік, коли ми були озброєнні лише старими фаготами, які спрацьовували через 2-3 раз, зараз у нас новітні протитанкові системи.
 
Якщо ж говорити про особистості, то чинний командувач військ Оперативного командування "Північ" ( в цю зону входить Іванків) – генерал Віктор Ніколюк, позивний "Вітер". Відомий він із далекого 2014 р, як бойовий командир 92-ї бригади, який особисто водив ДРГ на той бік. Кілька останніх років він є командиром військової бази "Десна" у Вишгородському районі, Тут проходять підготовку всі, кого направляють на фронт. І "Вітер" якнайкраще знає свою справу і як воїн, і як командир і як менеджер. На рахунку цього генерала  підбиті російські танки. Блискавичний марш-кидок Путіну повз Ніколюка точно не світить.
 
Чому Іванків такий важливий? За ним знаходиться безлюдна Чорнобильська зона. Ми не повинні Путіну навіть дати наблизитися до Іванкова. Саме тому в нашій армії і існують такі бронемашини як "Варта" й "Козак".
 
Якщо агресор буде вдаватися до блискавичного прориву, першими будуть іти танки, а ці бронемашини – "Варта" й "Козак" – хороший транспорт для контртанкових підрозділів озброєних протитанковими ракетними системами американськими "джавелінами" чи нашим аналогом "Стугною".
 
Протитанкові ракетні комплекси "Стугна" на озброєнні української армії з 2018 року. На початку 2019-го "Стугни" використовувалися. Завжди 100% попадання. Згадаємо часи Іловайська. Впевнена, танки би не пройшли. Зараз у нас ця зброя є. Однак є ціла низка проблем породжених "зеленою" оборонкою.
 
Загалом Міністерство оборони часів Зеленського наче умисно блокувала частину оборонних програм і особливо – у протитанковій сфері.
 
Якщо прогнати бронемашину "Варту" поліськими лісами – по долинах і по горбах – хороша прохідність. Хоча для Полісся краще менший та істотно легший брат "Варти" бронеавтомобіль "Новатор". Так само є легший брат у бронеавтомобіля "Козак". Зайвими при обороні Києва такі машини точно не будуть. Тим паче, що вони є в наявності в українській армії. "Зелена оборонка" останні роки як зациклена закупляла "Козаки". Їх вже цілком достатньо, щоб оперативно доставити до місць танкового прориву підрозділи, озброєні ПТРК. Однак Міністерство Оборони має дуже багато замовлень. Разом з тим, і це поза здоровим глуздом, всі роки чинної влади блокується закупівля та облаштування цих машин бойовим модулем з двома пусковими ракетами "Стугна".
 
Абсурдність ситуації вже дійшло до того, що наше КБ "Луч", яке виготовляє бойовий модуль під ракети "Стугна" вже давно продає останній для потреб оборонки Туреччини. В цей час, як наші бронемашини вкомплектовані лише переносними комплексами "Стугна". Так, звичайно, теж можна, але оперативність та ефективність застосування зброї значно знижується.
 
Однак відсутність бойових модулів це ще пів біди. Найбільше вражає дисбаланс між кількістю ракет і пускових в нашій армії. На складах у нас тисячі ракет. Є чим воювати. А от пускових – недостатньо. Для "Корсарів" трохи більше, для "Стугн" – менше. Дуже важливо форсувати це питання.
 
Взагалі незрозуміло, куди зникав здоровий глузд оборонного відомства, коли замовлялося для армії тисячі ракет "Стугни", але не замовлялися пускові до них? Невже ці ракети мають доносити до ворожих танків бігуни-камікадзе?
 
Добре хоч у брата "Стугни" – не такого далекобійного, але легшого ПТРК "Корсар" ситуація краща – пускових багато. Однак також не достатньо. В умовах танкового прориву пускові – витратний матеріал. Підбили танк – головне швидко відступити, з пусковою чи без пускової. Головне не затримуватися. Адже ПТРК використовуються в умовах видимості цілі. Тому треба розуміти, що пускові доведеться кидати. Тому їх повинно бути дуже багато, а не з розрахунку – одна пускова на 30 ракет.
 
А це взагалі дикість якщо не зрада: однозначно, якщо Путін піде на прорив, танки попруть через кордон вночі! Абсурд в таких умовах мати найбільш далекобійну ПТРК "Стугну", що вражає ціль на 4 тисячі км без тепловізора. Добре, хоч "Корсари" в нашій армії переважно мають тепловізори..
 
Як бачимо, всі ці дрібні недопрацювання створені "зеленою" оборонкою здатні помножити на нуль наші досягнення в оборонці.
 
Разом з тим варто зауважити, що ці недопрацювання не критичні для нашої обороноздатності. Проте тільки тому, що наші західні партнери – позатикали ці діри і хвости чинної влади. В Україну були передана велика кількість чудових британських ПТРК ближнього бою, велика партія американських  "джавелінів" і ще багато чого корисного.
 
А ще хороша новина – Іванківський напрямок терміново у нас посилюється. Сюди якраз кинули підрозділи ЗС, які озброєні новими протитанковими та протиповітряними засобами: "Байрактарами", "Джавелінами", "Стугнами", "Корсарами" (з тепловізорами).
 
Проте знов таки, це не означає, що наше МО не повинно підтягувати свої зелені  хвости. Треба терміново замовляти у КБ "Луч" пускові "Стугни", обладнані тепловізорами, ще пускові "Корсарів" та бойові модулі "Амулет". Зрештою контртанкової зброї багато не буває – зважаючи на протяжність нашого фронту з РФ і велику кількість бронетехніки ворога на нашому кордоні.
 
Дуже хороша новина, що на рівні МО і генштабу прийнято рішення про створення мобільних підрозділів в наших армійських бригадах, озброєних ПТРК (проти броні) та ПЗРК (проти повітряних об’єктів), час реагування яких одна година.
 
А також прийнято рішення щодо створення тактичних груп і в підрозділах територіальної оборони, зокрема в Києві, озброєних тими же "Стугнами" та "Корсарами". Армія – це добре, але добровольці теж не завадять.
 
Хоча варто наголосити, що путінські плани на бліцкриг тут – по найближчій дорозі з білоруського кордону на Київ – малоймовірні. А все завдяки Прип’яті.
 
Поліські річки – окремий фактор нашої оборони. Справа в тому, що найближчу дорогу з Білорусі на Київ перерізає повноводна річка – Припять. Міст знаходиться в самому Чорнобилі. Зірвати міст – не проблема. І навіть, якщо частина окупаційного контингенту перевалить через нього – війська РФ опиняться у пастці – між річками Припятю і Тетерівом.
 
Однак ця хороша новина, на жаль,  не означає, що ми в цілковитій безпеці. Бо є обхід –через Овруч на той же Іванків. Добре, що цей обхід куди довший – шанси для бліцкригу Путіна примарні – наступ на Київ має всі шанси зав’язнути в українській обороні.
 
Погано те, що Путін грається саме тут – концентрує війська в Овруцькому напрямку. В Мозир вже прибули російські танки та системи залпового вогню. На Водохрещу російські військові офіційно прибули в Єльськ – найближче до України, лише 18 км до нашого кордону в напрямку Овруча.
 
І до речі, це не сьогоднішнє відкриття, що Овруцький коридор є найбільшою загрозою для столиці. 2014 року це чітко розуміла тодішня влада. Саме тому, тут під Овручем, у селищі Великий Кобилин у 2014 році був розміщений батальйон танків Т-80 (яких у часи СРСР називали танк-ламанш за здатність за один марш-кидок пройти всю Європу наскрізь). І треба сказати, наш батальйон тут був ого яким бойовим – Харківський завод за кілька повоєнних років модернізував і танки Т-80.
 
Отже той напрямок у нас був на всяк випадок прикритий.
 
На жаль, це все можна говорити лише в минулому часі. Адже такий діяч сучасності, як перший "зелений" керманич генштабу генерал Хомчак їх звідти прибрав ще восени 2019 року. 
 
Причому депутати Житомирської обласної ради зверталися до МО з проханням залишити танки. Депутати аргументували це тим, що це потрібно для захисту суверенітету, що Овруч прикордонний район. Однак їх не почули: Зеленський в цей час якраз зустрічався з Лукашенком і домовлявся про імпорт електроенергії з Білорусі.
 
До чого це призвело? А до того, що не минуло і двох років, як Лукашенко дозволив Путіну привести з Амурського краю такі ж танки Т-80 і розмістити їх у Річиці – просто над Києвом, і у Єльську – просто під боком Овруча.
 
В кулуарних бесідах військове керівництво аргументує, що не так далеко 95-та Житомирська і 30-та Новоград-Волинська бригади. Раптом що, встигнуть піти у контрнаступ. А повертати танки військове керівництво до Овруча побоюється, щоб не викликати, мовляв, паніки.
 
Але українцям стане спокійніше, якщо МО паливо для армії нарешті закупить. А то опозиція вже який місяць кричить, що це катастрофа, що Путін на кордоні, а на грудень минулого року армія була забезпечена паливом на 17%. Минуло 2 місяці, а рапорту керівництва, про виправлення катастрофічної ситуації немає.
 
А де підвищення зарплат військовим? Останній указ Зеленського, не більше ніж піар, він не передбачає підвищення зарплат військовим у цьому році. А це зараз найголовніше, що треба зробити для оборони Києва – збільшити зарплати військовим.
 
Хотілося би завершити словами Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського, але замість нього дуже гарно сказав наш британський союзник Борис Джонсон. Саме він з Києва озвучив Путіну саме ту щиру правду, яка в першу чергу утримує агресора від наступу на Київ:

"Українці битимуться за свою країну. Українці будуть боротися до останньої краплі крові. Російські матері повинні пам’ятати про життя своїх синів".