Порятунок рядових Влащенко і Голованова. Як Мінкульт відбілює пул Медведчука

Отже, днями “Детектор медіа та Інститут Масової інформації підняли серйозну тему — щодо присутності в ефірі Єдиного національного телемарафону всіх тих, хто тягнув на інтерв’ю Жириновського, Пальчевського, Ківу, Шарія, Портнова, Лукаш і Олену Бондаренко. Чому люди, які роками розповідали про “внешнее управление” і “надо поговорить с Россией” нині обмотались синьо-жовтими стрічками і ллють сльози під пам’ятником Степану Бандері?

Гугл же прекрасно пам’ятає, хто що робив, хто кого кликав на ефір і хто сприяв окупації  третини території України. До речі, де там пан Мураєв, який не вилазив з ефірів Наташі Влащенко та інших телезірок Єдиного телемарафону?

Поки більшість із цих зірок, як стверджують джерела, сидять не під обстрілами у Києві чи Львові, а в цілій натівській Варшаві, - війна забирає найкращих. Російські окупанти застрелили воєнного фотографа Макса Левіна, убили юну і дуже талановиту продюсерку Fox Сашу Кувшинову. Доля викраденого із Димера журналіста УНІАН Діми Хилюка досі невідома. У боях під Ізюмом загинув Олександр Махов — легенда військової журналістики. За іронією долі, у грудні він пішов із каналу “Україна” якраз через конфлікт з керівництвом, бо засилля медведчуківських менеджерів стало напрягати. Гинуть кращі, в ефіри ж Єдиного телемарафону тягнуть тих, хто буде, як гельмінт добре поводитися в кишківнику будь-якого хазяїна.

Мінкульт і його очільник Олександр Ткаченко на лист ІМІ, “Детектора медіа” та низки чесних журналістів, які тягнуть на собі інший фронт проти Росії — медійний, відповіли в стилі: не чіпайте наших людей. Ми колаборантів любимо і леліємо, бо нині вони наші. Формулювання, яке винесло мені мозок звучить так: “Сьогодні нам потрібна кожна людина, кожен спеціаліст, який працює на єдиному інформаційному державному фронті для відстоювання нашої державності та перемоги над російськими загарбниками”.

Тобто виходить, коли у квітні із цифрового мовлення викидали “Еспресо”, “5 канал” і “Прямий” вони були меншими патріотами? А в марафон їх не взяли, бо виявились меншими професіоналами, аніж чиїсь улюбленці Мартиросян і Голованов? У нас, виявляється, найкращі ведучі та журналісти саме на медведчуківських каналах працювали, більше спеціалістів немає. Хоча скріни не горять, і ось як  на цих самих помийницях просували Росію.

Мінкульт вважає, що не варто сваритися: “якщо ми не хочемо зробити щілину в оборонні перед Росією, то ми сьогодні маємо виступати єдиним фронтом.  І що вбачаємо доцільним саме зараз, під час війни, в першу чергу звертати увагу на позицію, яку прийняли зазначені у списку ведучі». Хочу підкреслити, що це зараз вони перевзулися в патріотичні кеди, а що було б, якби Росія справді узяла Київ за два дні? Мабуть, Скабєєва мала б посунутися у тому, хто більше вислужиться в нових реаліях. Але ветерани і військові усе пам’ятають. Усі улюблені ведучі Ткаченка докладали руку до дискредитації нашого війська і основ нацбезпеки.

Миролюбність Мінкульту вийшла нам боком 24 лютого. “Спеціалісти”, які роками подавали патрони ворогу на інформаційному фронті, виявились потрібніші ніж групи професійних редакторів, ведучих і репортерів трьох опозиційних каналів. Ресурсів, які жодного разу не збрехали про війну і Росію. Які попереджали, що дороги — це прекрасно, а якісна тероборона і озброєне військо ще краще.

Покривання інформаційних колаборантів і викидання опозиційних каналів - дуже сумнівний сигнал. Розумію, що в умовах війни хочеться якомога більше узурпувати владу в тилу. Хочеться на хвилі перемоги оголосити вибори і з легкістю їх виграти. Не без допомоги тих медіабліх Медведчука, яким все одно кому служити, тільки б на “золоту карту” вчасно капало.

Але я скажу одне: ми - не Росія і наші горизонтальні зв’язки — це основа суспільства. І cлава Богу, поки є YouTube — у людей завжди є змога подивились не лише чергове облизування “хорошего русского”, а й чесні репортажі, якісні інтерв’ю від “Еспресо”, “П’ятого”, “Прямого”. Є українські блогери, які на колінах і в підвалах, в темряві і під бомбами можуть видати продукт якісний і патріотичний. Без вливань державних мільйонів.

І про “розпалювання ворожнечі”, про яке написав Мінкульт у своїй індульгенції для медведчуківського пулу. Так, зараз не час влаштовувати бійки і акції з фаєрами на Банковій. Але є один момент: надто багато невинних людей загинуло через все це “не на часі”. Надто дорого нам обходились смаки самого Олександра Ткаченка. Пам’ятаєте, як у серіалі “Свати” російський прапор майорів на будівлі Оболонської райдержадміністрації?

Тоді це багатьох здавалось смішним.

А тепер згадайте, як було не смішно, коли 24 лютого російський танк справді катався по Оболоні і розчавив дідуся в автомобілі?



Тоді вперше кияни відчули, що “русский мир” завжди вбиває. І братські могили Бучі могли легко бути в парку "Наталка".

Конфлікт із посіпаками Медведчука не буде вичерпано. Бо не можна урівнювати людей, які відстоювали правду і дотримувались професійних стандартів, і напомажене зло, яке легалізувало Стрємоусова, Сальдо, Шарія і ОПЗЖ.

Влада хоче приручити медіабліх ОПЗЖ, щоби потім виграти вибори, забалакати незручні питання, чому Маріуполь став руїною. Чому кілька мільйонів громадян стали біженцями? Чому в українських дітей раз і назавжди закінчилось дитинство? Чому наші втрати будуть під 100 тисяч населення у підсумку?

Тьотя Наташа може провести ванільне інтерв’ю. Улюблений ведучий Василь може влаштувати тепле джакузі. Але часи не ті — і так, як це було до 24 лютого, уже не працює. Тому такі “спеціалісти” владу швидше закопають. Одумайтесь, поки не пізно.