Війна та гроші: як почувається українська економіка на третьому році повномасштабного вторгнення

Перші сирени повітряної тривоги, які пролунали по всій країні вранці 24 лютого 2022 року, стали шоком навіть для тих, хто був впевнений – Росія таки нападе на Україну і заздалегідь зібрав тривожний рюкзак. У перші дні війни люди вимітали готівку з банкоматів, скуповували харчі, заправляли повні баки в авто і масово виїжджали з міст. Попри все, за винятком населених пунктів, які раптом стали зоною бойових дій, на решті території країни все якось працювало: у магазини завозили харчі (хоча з окремими продуктами виникали перебої) і там все ще можна було розраховуватись картками, поїзди ходили більш-менш за графіком. Прогнози про долар по 100 гривень і продуктові картки – не справдились. Про те, як українська економіка змінилась за ці три роки, що стало найбільшими викликами, а що – опорою, читайте у матеріалі "Еспресо".  

Як Україні вдалось зберегти фінансову стабільність в умовах війни

Станом на 24 лютого 2022 року офіційний курс долара в Україні становив 29,25 грн, євро 33,17 грн. Нині курс долара – 41,73, євро – 43,0 грн. Тобто гривня послабилась, але апокаліптичні прогнози про долар по 50 чи навіть 100 грн – за три роки великої війни не справдились. Масового банкрутства банків також не відбулось. Якщо на 1 січня 2022 року в Україні налічувався 71 комерційний банк, то на 1 січня 2025 року – 61. 

При цьому уже наступного дня після повномасштабного вторгення Національний банк відкликав банківські ліцензії та ліквідував банки, що перебувають під контролем Російської Федерації: Міжнародний резервний банк, що належав "Сбєрбанку Росії" та  "Промінвестбанк", який належав російській державній корпорації  "ВЕБ.РФ". 

"Ми можемо виділити принаймні 3 етапи у фінансовій політиці нашої країни під час великої війни, – каже у коментарі "Еспресо" член ради НБУ Василь Фурман. – Перший етап – перший шок від вторгнення РФ. Дії НБУ на цьому етапі: фіксація обмінного курсу, відмова від режиму інфляційного таргетування (зокрема зміни облікової ставки та прогнозного процесу); жорсткі адміністративні обмеження на відтік капіталу, максимальне сприяння у проведенні розрахунків (дозвіл на використання банками хмарних сервісів за кордоном) та доступу громадян до платежів (безперебійна робота, можливість зняти готівку з терміналів у торгівельних мережах тощо), регуляторні послаблення для банків (відтермінування стрес тестування та нових вимог капіталу банків)".

Черга до банкомата 24 лютого 2022 у Городку на Львівщині

Крім того, за словами Василя Фурмана, у 2022 році НБУ провів масштабну монетизацію дефіциту бюджету – на 400 млрд грн в умовах відсутності зовнішнього фінансування впродовж перших місяців вторгнення.

"Другий етап – поступова адаптація економічних агентів та недопущення накопичення дисбалансів. Уже влітку 2022 р. стало зрозуміло що подальша фіксація курсу буде призводити до стрімкого виснаження резервів в умовах адаптації (та пошуку шляхів обходу) економічних агентів до запроваджених обмежень, – каже Василь Фурман. – Дії НБУ – "переприв’язка"  обмінного курсу на новому фіксованому курсі (36,6 грн за дол), повернення до елементів інфляційного таргетування – стрімке підвищення ставки до 25%, зокрема з метою збереження привабливості заощаджень".

Тоді НБУ скасував частини обмежень, поступове зменшував, а згодом і відмовився від монетарного фінансування дефіциту в умовах збільшення надходжень зовнішнього фінансування.

"2023-2024 роки – це третій етап фінансової політики, – поступова "нормалізація" політики (наскільки це слово може бути прийнятним в умовах війни, що триває), – розповідає Василь Фурман. – Рада НБУ затвердила нові ОЗ ГКП на середньострокову перспективу, в яких надала правлінню більшої гнучкості щодо досягнення цілі (зокрема, горизонт політики було дефакто продовжено з 18 місяців до 36 місяців). Економічні агенти повинні розуміти, що курс може коливатися в обидва боки, повинно відбуватися поступове повернення до ринкових механізмів управління валютними ризиками, а не покладання на прив’язку. Поступова валютна лібералізація, гнучке інфляційне таргетування, повернення до проведення стрес-тестів тощо".

Чи могла б Україна впоратись без міжнародної фінансової допомоги

"Буду з вами відвертий та не відкрию вам великого секрету – ми критично залежні від зовнішньої допомоги, – зазначає Василь Фурман. – Третій рік поспіль (2022 р. – 2024 рр.) дефіцит державного бюджету складає близько 25% ВВП. Масштаб цього явища можна зрозуміти якщо згадати що відносно "нормальним" вважається дефіцит бюджету у межах до 4% (краще 2%), і такий стан не повинен бути постійним. Зрозуміло, що в України немає такої кількості ресурсів. Фактично витрати зросли вдвічі, а уряд не може збільшити податки та збори в 2 рази. Навіть за нормальних умов функціонування економіки це так не працює, в умовах війни тим більше".

За даними члена ради НБУ, обсяг фінансування від міжнародних партнерів у 2022-2025 роках (станом на кінець січня 2025 року) становив 118,3 млрд доларів. Тоді як увесь довоєнний номінальний ВВП України становив близько 200 млрд дол США. 

"У разі суттєвого скорочення зовнішньої допомоги перед Україною буде "простий" вибір: припинити супротив або шукати внутрішні джерела фінансування, – заявляє Василь Фурман. –  Другий шлях буде болісним, і вимагатиме, по суті, фінансових репресій щодо громадян та бізнесу: їхні доходи повинні будуть примусово спрямовуватися на потреби оборони" .

Як це може виглядати? Можна згадати приклади США (рівень оподаткування бізнесу доходив до 90%, громадяни могли витрачати лише на визначений перелік продуктів, "добровільно-примусові військові облігації") та Великої Британії (продуктові картки та обмеження навіть базових потреб). Очевидно що такий сценарій є не бажаним, але Україна вже зараз повинна продемонструвати партнерам шляхи та механізми збільшення "самодостатності", прозорості та підзвітності. Це сприятиме зменшенню аргументів щодо "нецільового"  використання коштів Україною".

Інвестиційний банкір Сергій Фурса також підтверджує – Україна критично залежна від зовнішньої підтримки. Утім, попри тривожні новини останніх тижнів, переживати через суттєве скорочення фінансової допомоги найближчим часом не варто.

"Половина нашого бюджету вже четвертий рік поспіль – це допомога наших західних партнерів. Якщо ми говоримо саме про фінансову допомогу, то вона критично важлива. Нам трохи допомагає, що ми – бідна країна і оплачувати українських пенсіонерів набагато дешевше, ніж німецьких, – каже Сергій Фурса. – Водночас зараз немає жодних передумов для того, щоб ця фінансова допомога зменшилася. Ми гарантовано отримуємо фінансову допомогу на весь 2025 рік, вже за прийнятими рішеннями,  частково – і на 26-й рік. Тому зараз ніяких передумов говорити про зменшення фінансової допомоги немає" 

Наразі очікується, що у 2025 році Україна отримає понад 38 млрд дол. і приблизно 25 млрд – у 2026. 

Від історичного падіння ВВП до поступового відновлення у 2024-му

У 2022 році реальний ВВП України скоротився на 29,1%. Це було найбільше падіння за всю історію України. І воно цілком логічне: Росія окупувала частину території, чимало логістичних ланцюгів перервалось. Через відсутність авіасполучення та блокуванням портів український бізнес не лише не міг експортувати товари, а й отримувати сировину та комплектуючи для виробництва. 

У 2021 Україна продемонструвала рекордне зростання експорту – на 38,4% порівняно з 2020 роком (на 68 млрд дол). Імпорт зріс на 34% до 72  млрд доларів. За даними Держмитслужби, у 2022 році в Україну імпортували товарів на $55,5 млрд, а експортували з України продукції на $44,2 млрд. Найскладнішим для українського експорту став 2023 рік, коли до проблем з морською логістикою додались блокування кордонів ЄС фермерами. Тоді експортувати змогли лише на $36 млрд, а імпорт склав $63,5 млрд. Але уже в 2024 році експорт вдалось наростити до $41,6 млрд. Імпорт зріс до $70,7 млрд.

Зовнішня торгівля у 2024, фото: Державна митна служба

"Я б не сказав, що українська економіка якось трансформувалася за три роки повномасштабної війни. Звичайно, війна вливає на економіку, ті галузі, які найбільше зазнали удару, найбільше зменшились, – каже інвестиційний банкір Сергій Фурса. – Наприклад,  були три сектори, які демонстрували найбільшу експортну виручку: це металургія, аграрка і IT. Динаміка в IT змінилася. Ми говоримо про певне падіння, не катастрофічне, але падіння в порівнянні з постійним зростанням попередніх багатих країн. Але це викликано не тільки війною, але світовою динамікою. Аграрний сектор майже зберіг свої позиції, особливо, коли відновився експорт через порти. Щодо металургії, то тут просто механістична втрата, пов’язана з важкістю роботи через перебої з електрикою, проблеми з робочою силою". 

Загалом торік попри не надто сприятливу ситуацію на фронті, масовані обстріли об’єктів критичної інфраструктури та погодинні відключення електроенергії, українська економіка все ж продемонструвала зростання. 

За оцінками НБУ, у 2024 році реальний ВВП України зріс на 3,4%. "Такого результату вдалося досягти завдяки незламності ЗСУ, стійкості бізнесу та населення, збереженню значної міжнародної підтримки й державним заходам із відбудови інфраструктури та соціального захисту, – йдеться в інфляційному звіті НБУ за січень 2025. – Основними чинниками, що стримують економіку, й надалі залишаються наслідки війни: руйнування критичної інфраструктури, виробництв, а також брак працівників на підприємствах через міграційні та мобілізаційні процеси. Попри такі складнощі, НБУ очікує, що у 2025–2027 роках економіка зростатиме приблизно на 4% щорічно. Подальшому відновленню сприятиме як очікуване нарощування врожаїв, так і зростання інвестицій у відбудову України, у тому числі з боку приватного бізнесу та іноземних інвесторів". 

Як змінювались ціни на основні продукти, фото: Інфляційний звіт НБУ

При цьому в Україні півтора роки поспіль зростає кредитування бізнесу. Попри певне сезонне уповільнення в IV кварталі 2024 року, загалом за рік приріст становив 20,6%. А чисті гривневі кредити населенню зросли на 39,9% за рік. Це свідчить про пожвавлення економіки, наскільки це можливо в умовах великої війни. 

Споживчі ціни зросли на 12%. НБУ очікує, що інфляція знизиться до 8,4% у 2025 році та до цілі 5% – у 2026 році. 

Чи може військово-промисловий комплекс стати рушієм економіки

У 2025 році на безпеку і оборону країни буде спрямовано 26,3% ВВП країни.  Загалом видатки зростуть до 2,23 трлн грн. До порівняння у 2022 на безпеку та оборону було заплановано лише 323,1 млрд або 6% ВВП, однак через повномасштабне вторгення бюджет довелось перекроювати і в  результаті  видатки на безпеку і оборону зросли на 1, 23 трлн – до 1, 485 трлн, або 32,5% ВВП.  Фактично, на сьогодні усі податки та збори, які надходять до бюджету, йдуть на фінансування безпеки та оборони. Натомість соціальні видатки фінансуються за рахунок міжнародної фінансової допомоги.

Попри такі, начебто значні видатки на оборону, цих коштів надто мало для забезпечення боєздатності українського війська.

"Фінансування оборони з бюджету України, я не впевнений, чи дотягує до половини потреб. Дуже багато дає дають наші партнери: не лише США, але й велика кількість із Європи. І не завжди це кошти, це також технології, – каже військовий експерт Віктор Ягун. – Наприклад, була інформація ще десь в грудні, січні, що США, не афішуючи, вклалися у наші дрони десь 1,5 млрд доларів. І ми пішли вперед – отримали "вибух" у розвитку дронів".  

При цьому він переконаний, що військова промисловість може бути драйвером економіки.

"Ми це бачимо на прикладі Ізраїля, де перебування у перманентному воєнному стані надало можливість підійматися не тільки військовим підприємствам, але й усіляким стартапам, які в першу чергу роблять все для армії, а вже потім на цивільні потреби. Тому оборонпром – досить серйозний рушій економіки, тим більше нестабільність у Європі буде залишатися до тих пір, поки режим Путіна існує, – каже Віктор Ягун. – Нам треба підіймати економіку через виробництво зброї, тому ми залучаємо останні інвестиції туди. Тільки Rheinmetall три заводи хоче відкривати".

При цьому експерт переконаний - за ці три роки економіка України хоч і не перейшла повністю на військові рейки, але все ж суттєво просунулась на цьому напрямку.

"Зрозуміло, що дуже багато речей  ми змушені були перенести до наших найближчих партнерів, оскільки це питання безпеки. Ми не можемо повністю забезпечити прикриття тих чи інших виробництв від агресора. Агресор може дістати їх навіть в Ужгороді. Тому насправді робилось все, що можна було у цих умовах, – каже Віктор Ягун. – Є локальні виробництва у  західному регіоні, створюються нові. Є стартапи, грантові програми. Але хто це має фінансувати?”

При цьому Віктор Ягун переконаний, що інвестувати в оборонпром повинна на лише держава, а й приватний капітал.

"Приватному капіталу треба дати більше можливостей для розвитку і він відсотків 60-70% точно може потягнути, тому що він більш гнучкий, ніж держава. Це завжди було і скрізь.

Тому державі треба, напевно, більше давати можливості і не тільки щось виробляти, а й продавати на захід. Це один з тих проколів, який і не був прийнятий, що якщо щось виробляється і виробляється більше, ніж треба для Збройних сил України, то це можна експортувати, аби отримувати кошти і розвивати підприємство, давати можливість нашим збройним силам отримувати найкраще, ще більшої якості і кількості".

САУ "Богдана", фото: mil.gov.ua

За словами експерта, українська "оборонка" за три роки війни має значні досягнення. 

"Це в першу чергу морські дрони, дрони великої дальності. Також активно йде розвиток ракетного виробництва. Що стосується важкого озброєння, то ми можемо чітко показати на ту ж САУ "Богдана". Її виробництво просто неймовірно розвивається і досягло досить потужних кількісних і якісних показників. Тобто насправді у нас є досягнення, і доволі вагомі у сфері оборонпрому", – каже Віктор Ягун.

До слова приватне підприємство "Українська бронетехніка", яке, зокрема постачає шасі для САУ "Богдана" та є підрядником КБ "Луч"  від початку повномасштабного вторгення наростило виторг 470 разів. CEO компанії Владислав Бельбас в інтерв’ю  Forbes Ukraine заявив, що за підсумками 2024 року виторг може зрости наполовину порівняно з 2023 роком та перевищити 48 млрд грн. До порівняння, у 2021 році виторг компанії, яка є найбільшим приватним виробником озброєння, становив 103 млн грн.

Водночас Сергій Фурса вважає, що військово-промисловий комплекс може мати вагомий внесок для зростання економіки, але не варто очікувати, що він стане саме рушієм економічного зростання.

"Попри значне збільшення  виробництва, ми не можемо говорити про значне прискорення ВВП, оскільки цей сектор суттєво імпортозалежний. Ми збираємо з імпортних компонентів і тому це на ВВП, наприклад, не дуже сильно впливає, – каже Сергій Фурса. – Європа вже має досить обмежений потенціал до нарощення виробництва зброї, а очевидно, що це нарощення нас чекає. І тут Україна може бути таким великим цехом з виробництва зброї, але уже після завершення війни. Це буде вагомим внеском в економіку. Але все ж таки ми розуміємо, що сучасна економіка, – це переважно додана вартість, яка створюється в сервісах, в інформаційних технологіях, там де є люди. Тобто люди несуть основну додану вартість". 

Найбільший виклик війни – втрата людей

За даними Держстату, на початок лютого в Україні налічувався 41 мільйон жителів. Однак надалі Держстат статистику щодо кількості населення не публікував. За різниками оцінками, за час повномасштабного вторгення з України виїхали від 4 – до 6,5 млн людей. Загалом кількість жителів на підконтрольній Україні території у 2025 році, за прогнозом МВФ, становитиме 33 млн. І це значно серйозніший виклик для економіки, ніж втрати української енергетики, якій той же МВФ у звіті за липень 2024 оцінив у 56,5 млрд доларів. 

Уже нині бізнес стикається з дефіцитом робочої сили. У центрі зайнятості на одного шукача роботи припадає дві-три вакансії. Бізнес конкурує за кваліфікованих працівників, тож навіть при обмежених бюджетах намагається знаходити ресурси для підняття заробітної плати. Особливо гостро з дефіцитом кадрів стикаються релоковані промислові підприємства, які потребують вузькопрофільних фахівців. Тоді як на заході України, де не так багато великих промислових підприємств, таких кадрів не вистачає. 

"Так, вже наприкінці минулого року реальні зарплати в підприємствах різних видів діяльності були переважно більшими, ніж до повномасштабного вторгнення. Темпи зростання зарплат випереджають інфляцію, тобто з надлишком компенсують зростання цін на товари та послуги. НБУ очікує, що у 2025–2027 роках реальні зарплати теж зростатимуть – на 3–4% на рік", – прогнозують у Національному банку. 

"Депопуляція буде найбільшим викликом для економіки України у найближчі 20-30-40 років як мінімум, – вважає Сергій Фурса. – Бізнес уже відчуває проблеми з кадрами. Нам треба готуватися до кризи робочої сили, до міграції. Важливо, щоб процес трудової міграції в Україну був контрольованим і держава очолювала його, а не щоб це було хаотично. Нам треба не боятись мігрантів, а молитись на них. Бо якщо вони не приїдуть в Україну, нам не буде чим пенсії платити. Ми приречені на трудову міграцію, – інакше у нас не буде ніякої нормальної економіки".